Виховна робота

ВІДКРИТИЙ   ДІАЛОГ
"НА  УКРАЇНУ  ПОВЕРНУСЬ..."

Мета. Допомогти учням збагнути особливості української еміграції та з´ясувати

  проблеми трудових пошуків українців за кордоном; формувати

  національну свідомість та розвивати почуття гордості за свій край земляків;

   виховувати любов до Батьківщини та до людей, почуття патріотизму.

Очікувані результати. Сформованість почуття патріотизму та національної гордості за свою державу і рідний народ.

                                                                  Виростай, дитино, й пам’ятай :

                                                                  Батьківщина – то найкращий край.

                                                                                              Д.Павличко

Хід заходу

І. Мотиваційний етап.

1.З´ясування емоційної готовності до роботи – у формі «Незакінченого речення»

         ( Я радію за … , з …, через … .

         Я щаслива (ий), бо …)

2. Актуалізація суб’єктного досвіду

         ( На фоні звучання пісні Василя Петренка «На Україну повернусь» учні визначають тему сьогоднішньої розмови).

ІІ. Цілевизначення і планування.

1. Вчитель. Колись я почула вислів: «Батьківщина зможе прожити без будь-кого з нас, а ми без неї – ні». І справді: де б ти не жив, як би хороше тобі не було, ти завжди пам’ятатимеш свою Вітчизну, бо вона дала тобі життя, відкрила двері в цей безмежний світ.

Звичайно, кожна людина найбільше любить той край, де народилася і живе. Кожен пишається своєю рідною землею, хоче сказати про неї найкраще. У нашого народ глибоке й тисячолітнє коріння. Українці пройшли довгий шлях розвитку, що позначилося на усіх сферах її життя – культурі, побуті, мові.

Рідна земля – це світ, де ти вперше бачив сон, - це і небо, і люди, це коріння твого роду і паростки твого майбутнього. Батьківщина для кожного з нас така ж дорога, як батьківське слово, мамина молитва. Як ліс починається з узлісся, так великий український народ утворюється  з кожного маленького села та із нашої з вами родини.

4.     Створення асоціативного куща з ключовим поняттям «Моє село».

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.     У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай,

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини!

Вчитель. Ви вже за крок від дорослого життя, але ви – мої діти і мені не байдуже, ким ви підете у цей широкий світ. Адже древній філософ Мойсей Сапфір казав: «У метричних свідоцтвах пишуть, де, коли людина народилася, яке її ім´я, але тільки не пишуть там, для чого вона народилася!»

         От і ми сьогодні спробуємо з’ясувати, для чого ми прийшли у цей світ, у цій країні, серед цього народу, з якими життєвими поглядами і принципами.

2. Про те, що з України виїжджають у різні країни світу багато людей різних професій, говориться чимало. «Нашого цвіту – по всьому світу». Хвилюючу глибину цього вислову можна відчути тоді, коли перечитуєш статті, вірші, листи, знайомишся з дивовижними долями українців за кордоном.

         Економічна нестабільність, фінансові коливання, постійне зростання цін на комунальні послуги і харчі, хаос і непрозорість у владі. – це головні причини «пошуків щастя» за кордонами України. Здається, просто увійшло у звичку людей, що «краще в світах, як удома».

3. Чи справді це так?

( Учні, працюючи в пошукових групах, презентують докази своєї позиції за допомогою віршів, листів з далекого краю).

1.      Блажен, хто гордо кинув рідний край

і з посохом в руці пішов шукати

на чужині незнаній дальній рай,

куди веде його весна крилата.

Та тричі той блажен, який за чай

і хліб теж не схотів себе продати,

але минаючи тропу розлук,

зостався, щоб зазнати хресних мук…

Скажіть мені, кохані діти,

чому нема землі на світі,

де б українця не було?

Чому нас вихрем рознесло –

В Сибір, Австралію, Канаду?....

Чи це від розкоші? Чи зрада?

Чому, хіба що крім Богдана,

всі наші гетьмани «погані»,

історія облита брудом?

Чому дволикі стали люди?

Чому ми з голоду вмирали?

Чому церкви поруйнували?

Чому? Чому? Чому

гонили правду у тюрму?

Чому так знищили багато?

Чому не судять винуватих?

Коли це ще таке було,

щоб пісня кинула село?

Чому ми боремося знову,

щоб воскресити рідну мову?

Чому?

                                      (Володимир Косовський)

2.     Ти, друже далекий, не знаєш

про тугу безмежну мою,

 не чуєш, як серце ридає, -

за чим, я тобі розкажу!

Ридає воно за літами,

прожитими тут в чужині.

Ридає, що, рідний, не з вами

 злетіли так швидко  в журбі…

Живу, а душа вся німіє,

бо тут – навіть сонце не те!

І небо не те – хоч синіє,

холодне якесь, не моє …

Як десь я побачу калину,

що квітне в канадськім саду,

згадаю свою Україні

й непрошену витру сльозу…

У нас не літають лелеки,

в піснях не дзвенять солов´ї ,

не чути, як тужить трембіта

десь в горах, в ранковій імлі.

Так хочеться слово почути

вкраїнське, своє – не чуже.

І в пісні всю тугу забути,

що душу на клаптики рве.

         Тобі,мабуть, важко збагнути,

що значить чужа сторона?

На вулицях мови не чути,

що рідною змалку була…

Як страшно в чужині вмирати, з

дається, й земля тут тяжка…

Вкраїно моля, рідна мати,

чого ти далека така?

         Мій друже, шануй Батьківщину,

вона, як життя, є одна!

Люби свою рідну Вкраїну –

багата чи бідна вона…

Притулок, багатство, родину –

де-небудь здобудеш собі.

Ніде не знайдеш України –

я знаю, повір ти мені!

3.     Як пес голодний, кинутий і гнаний,

блукаю я по вулицях чужих…

Сміється з мене так, глузує невблаганний

З думок сполоханих моїх.

Сміється цілий світ …

Мовчать спокійно друзі,

вмира без відгуку мій крик.

Іду кудись в сльозах, в ганьбі, в нарузі, -

за роки я до всього звик.

А сни вночі, як яструби прокляті,

на частки душу рвуть … встаю.

З кутка в куток ходжу у темряві по хаті

і втому, змучений, ловлю.

Впаду, і ніжно тихий, дивний сон злітає …

Далеко все – і сльози, і ганьба …

Мене хтось пісне широкою стріляє

 і квіти кидає захоплена юрба.

                            ( Олександр Олесь)

О, принесіть, як не надію,

то крихту рідної землі.

Я притулю до уст її

і так застигну, так зомлію …

Хоч кухоль з рідною водою! …

Я тільки очі напою,

до уст спрагнілих притулю,

торкнусь душею вогняною.

                                      ( Олександр Олесь)

Лист з чужини – присвячується всім тим, хто знесилений щоденними проблемами життя в Україні, хто наміряється закрити очі і бігти з рідної землі, яка, власне, тепер потребує кожного, щоб гуртом допомогти їй  у такий тяжкий час…

Бо у кожного, хто проживає далеко від України, є чи не найтяжчий камінь – туга за всім, що є рідним. Не завжди матеріальні достатки роблять людину щасливою.

Всі, хто народився в Україні, але живе поза її межами, не може скинути з серця біль розлуки з рідним краєм. Не залишайте неньки в біді, бо совість, як і перша любов, завжди про себе нагадає…

(Презентація групи журналістів: інтерв’ю ( інтернет-переписка) з однокласником, який проживає в даний час з мамою в Італії – Мельничуком Дмитром).

-         Скільки часу ти вже проживаєш за кордоном? Де саме?

-         Чим займається ( де працює) твоя мама?

-         Що тобі подобається в іншій країні?

-         Чи сумуєш за бабусею, дідусем, а однокласниками, а за рідним селом?

-         Чи ходиш до школи? Що цікавого побачив?

-         Чи плануєш приїхати? та інші.

5. Лист-дума про Італію.

                   Я пишу з чужини вам, щоб сказати:

як важко рідну землю покидати!

Як важко пережити біль розлуки!

Та не одна терплю я тії муки.

         Когось чекає чоловік і діти,

хто залишив удома маму й тата.

Нас тут багато, у державі ми – держава,

в Італії – маленька Україна.

                   Як важко нам усім у цім полоні,

та не від щастя ми себе тут ув’язнили,

і не одній сказав синок по телефону:

«Мене не любиш ти, коли залишила».

         Й занило серце матері від болю.

         Колись ти зрозумієш – ще маленький.

         Не від добра розстались ми з тобою,

я саме через тебе тут, рідненький.

Щоб ріс ти, як усі щасливі діти,

щоб мав ти в що вдягнутися, що з’їсти,

я мушу кривду не одну стерпіти

і не одну вечерю не доїсти.

         Не їхні діти любі нам і милі,

не їхні люди є до нас привітні.

Ми тут – раби, всього робоча сила,

і навіть імена у нас нерідні.

                   Їм, бачте, важко вимовлять слова.

                   Як була Юля – стала тут Джульєтта,

а була Люда – стала чомусь Лона,

я ж була Алла, та вони зовуть Алетта.

         Не вірте, що нам добре тут живеться –

Слова ці лиш для рідних і сім’ї .

В усіх тут серце на частини рветься,

усі ми тут, що тіло без душі.

                   За довгі місяці в чужій країні

ми зрозуміли слово «ностальгія»,

бо навіть України тут не знають,

нас «русо» і «поляко» називають».

         У всіх нас одна є тут потреба:

нема грошей, а жити якось треба,

учити доньку, одружити сина,

купити хату чи вдягнуть дитину.

                   І щоб не мерзла вже старенька мати

одна у хаті – треба нам подбати,

 і щоб не знали голод наші діти –

усе ми мусимо перетерпіти.

         Тут не одна віддала Богу душу

і не одна здоров’я тут згубила,

і не одній скидались на дорогу,

бо не одна тут розум загубила.

                   Не ділимось ми тут на регіони

і не важливо, який вік чи звати.

                   Усі ми рідні тут, одна родина,

бо нас єднає слово «Україна».

О, Україно, бідна наша ненько!

Залишишся ти скоро самітненька,

розійдуться на панщину всі люди

і все, як у рядках Шевченка, буде.

                   Ми, Україно, не тебе картаєм,

тебе ми любим – владу проклинаєм!

Як можна із квітучої країни

перетворить тебе в жебрачку-сиротину?

6. Група дослідників  презентує творчий проект «Історичне і культурне багатство моєї країни»

7. Пісня «Ще не вмерла Україна» ( ремікс)

8. Створення «Дерева рішень» - віра в майбутнє моєї держави»

Історичне минуле українського народу

9. Нікого не можливо примусити зробити той чи інший вибір. Це особиста справа кожного, Проте є потужні підвалини, на яких тримається наш світ. Це загальнолюдські цінності, які визначають наше життя  -  це віра та вірність, правда і справедливість, любов, совість, доброта, чесність… Названі цінності не існують уявно, вони живуть в національній культурі, зростають разом із національним духом і нашою життєвою позицією.

         Згадаймо імена Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Василя Стуса, Вячеслава Чорновола, героїв Небесної сотні. І ще дуже багатьох, які без страху клали вогонь своїх сердець на жертовник Батьківщини і не шукали легких шляхів до щастя. Усі вони прагнули розбудити український національний дух та мріяли про кращу гідну долю для рідного народу.

         До здійснення цих мрій причетний кожний з нас.

10. Отже, український народ багатий як духовно, так і матеріально. І нам залишається лише берегти й примножувати зібрані по крихті, виборені у віках титанічними зусиллями розуму й рук надбання: чи то величний собор, стародавню маленьку церкву в гуцульському селі…

         Нема життя без України, бо вона – це доля, яка випадає раз на віку – це вічна пісня на цій землі.

                            У долоні упаде пір´їна ,

наче лист жаданий від синів.

Позбирай же, ненько Україно,

всіх своїх розкиданих птахів.

IV. Підсумки та рефлексія.

1.     Золоті правила на майбутнє.

·        Той, хто не любить країну, нікого любить не може. (Д.Байрон)

·        Хто в першу чергу не став людиною, той поганий громадянин. (В.Полінський)

·        Поганий син не може бути патріотом. ( В.Сухомлинський)

·        Патріотизм – це переконання, що твоя країна краща за інші тому, що  ти в ній живеш. ( Бернард Шоу)

·        Не питай, що Батьківщина може зробити для тебе, - а питай, що ти можеш зробити для Батьківщини. ( Дж.Кеннеді)

V. Домашнє завдання

На один день – Запитати у батьків про їхнє ставлення до проблем української

                         еміграції.

На один тиждень – Поспілкуватися з однокласником, який зараз за кордоном із  мамою Мельничуком Дмитром.

На все життя – Пам´ятати, що рідний край і Батьківщина – це найкращий край,

                          пишатися своїм родом, народом і державою.

ДИСПУТ

"З  ЧОГО  ПОЧИНАЄТЬСЯ  ПАТРІОТИЗМ?"

Мета. Поглибити знання учнів про історичну та культурну спадщину; формувати  культуру  взаємовідносин між людьми, повагу до сімейних реліквій(оберегів) та до традицій і звичаїв українського народу; виховувати почуття  патріотизму та бажання приносити користь своїй країні; розвивати

 громадянську свідомість та чітку життєву позицію.

Очікувані результати: усвідомлення потреби любові до Батьківщини,  сформованість якостей громадянина-патріота та прагнення до збереження сімейних цінностей і  гуманного ставлення до людей

Хід диспуту

Батьківщина зможе прожити

без будь-кого  з нас, а ми без неї -ні

                     В.Сухомлинський      

І. Мотиваційний етап

1. З’ясування емоційної готовності до роботи у формі «Незакінченого речення».

Я щасливий (а) …., бо ….  .

Я радію …, через  ….  .

Я бажаю …..

2. Актуалізація суб’єктного досвіду.

( За епіграфом, ілюстраціями …….            Визначення теми розмови).

ІІ. Цілевизначення й планування.

1.     Звичайно, трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого (2014) року тривожать та не залишають байдужими жодного українця. Все ж таки ми маємо бути щасливі, що народилися й живемо в одній  із найбільших держав Європи – в Україні, в країні, яка зуміла виховати людей,здатних об’єднатись на Майдані для здобуття волі і виборення справедливості. Тут жили наші прадіди, живуть батьки, тут корінь українського роду. І де б не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось аж до сліз, зачувши рідне слово, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови.

Життєві стежки кожного із нас ведуть у далекі й звабливі місця, але чомусь щомиті думка лине туди, де киплять білим цвітом сади, де верба опускає свої плакучі віти до самих вод Горині, де жайворонок, застигши в небі дрібненькою краплинкою видзвонює літню симфонію, а рідна школа що вересня кличе у свої обійми.

2. Проблемні запитання:

-         Для чого ми прийшли у цей світ?

-         Чому народились саме у цій країні й серед цього народу?

-         З якими життєвими поглядами й принципами будемо крокувати вперед?

-         Чи потрібно любити край, де народились?

-         З чого починається патріотизм?

-         Чи легко бути патріотом?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.     Є обставини, які ми не можемо змінити ( факти появи на світ, дата, вибір біологічних батьків, спадкові ознаки, місце народження)

Не можна змінити й нашої національної приналежності, тобто історичної батьківщини.

(Грецькою слово «батьківщина» звучить як «патріос»)

2.     Асоціативний ряд до слова «патріот» (любов до батьківщини, відданість народу, готовність до жертви й подвиги, шанує мову, примножує звичаї й традиції)

3.     Напевно, усім знайома ситуація, коли восени молодій домашній птиці підрізають крила. Перелітати на коротку відстань вони зможуть, а, скажімо, полетіти у вирій – ні. Крила у птахів обов’язково відростуть, але стануть коротшими. А якщо їх обрізати ще раз весною, то птахи ніколи не зможуть літати високо і далеко. Ця житейська істина містить дуже важливу суть. Діти як птахи. У них теж ростуть крила. І якщо ми будемо підрізати їх, то дітям у великому польоті буде важко. А чи можна виростити крила? Звичайно, можна, але тільки разом із найдорожчими й найближчими, найріднішими людьми.

Отож, сьогодні ми хочемо виростити крила у наших дітей. Мати крила за плечима – це означає бути впевненими в собі. Переконаймося, чи легко бути патріотом своєї країни і де починається патріотизм?

Як ліс починається з узлісся, так наш великий український народ утворюється з кожного маленького села та з нашої з вами родини.

4.     Презентація творчих сімейних проектів «Сімейні цінності й обереги».

Сім’я, рідня оселя – це святий вузол, який єднає батьків і дітей, з неї бере початок життя на Землі.

-         Хустина – це важливий родинний атрибут та родинний оберіг. Здавна вона вважалася сімейною берегинею, в якій змінювались тільки кольори. Хусткою українка закривала волосся на голові, але в неї завжди було  відкрите обличчя, що свідчить про велике  волелюбство українських жінок. А ще хустка символізує вірне кохання, звістку, новину з далекого краю.

-         Вишивання. З давніх-давен вишивання вважається генетичним кодом українців. Наша сім’я – теж не виняток. Моя мама дуже любить вишивати. Це і рушники, серветки, картини, сорочки і, навіть, скатертини. У нашій оселі – це не просто прикраса, це відбиття пам’яті родини, це своєрідні магічні обереги, це символи чистоти почуттів та міцності сімейних уз. Мені найбільше подобається оцей рушник, вишитий маминими руками. Це своєрідний захист нашої родини, особливо коли ним мама накриває спечений хліб. А ще для нашої сім’ї  пам’ятною є ось ця картина «У лісі» - вишита ще бабусею в молоді роки. Я думаю, що вишивка є важливим символом всіх українських сімей.

-         Малювання. Якщо кажуть, що талановиті люди – поціловані Богом, то, я вважаю, що ангели завітали і до нашої родини Демчуків. Символом нашої сім’ї є дитячі малюнки, зроблені кожним із нас, бо малювати люблять всі діти нашої сім’ї. Коли я малюю, то спочатку мій малюнок народжується в серці, а потім вже працюють пензлі. Малюємо, коли бачимо щось цікаве, коли мріємо на самоті, коли милуємося мальовничими краєвидами рідної  землі. Я думаю, ці різнокольорові барви оберігають нашу родину від смутку, горя, суперечок, та роблять її особливою, не схожою на інших.

-         Різьблення по дереву – хочу розповісти про традиції нашої сім’ї. Мені дуже близький по духу мій двоюрідний дядько Цикун Михайло Якович. Він дуже талановитий і гарно майструє, вирізає по дереву, робить дерев’яні меблі, оздоблює церкву. Я тільки вчуся, і дякуючи йому, навчився різьбленню по дереву. Це заняття здавна притаманне українцям, а для нашої родини – це сімейні цінності й реліквії. Я буду розвивати свої вміння й надалі, а коли виросту, можливо, й я передам ці навички своїм дітям.

-         Родина – найбільший винахід людства. Кожен мій однокласник щасливий, бо має сім’ю, в якій почуває себе захищеним та завжди відчуває любов від рідних батьків. Бо взаємоповага в родині, доброзичливе спілкування між батьками і дітьми, їхня присутність у сумні і радісні моменти життя – це найбільша цінність. Я особливо це розумію, бо із раннього дитинства ( ще з дев’яти років) і до  сьогодні мені не вистачало материнської любові та ласки: економічна нестабільність, безробіття змусили маму працювати за кордоном - далеко від рідної сім’ї, хоча в  душі вона завжди була патріотом. Цю порожнечу я відчуваю часто, тоді беру до рук сімейний фотоальбом, гортаю його сторінки і згадую найщасливіші миті нашої сім’ї – коли ми всі разом.

-         Дух віри. Я вважаю, що особливістю нашої родини є Дух віри, який супроводжує усіх членів нашої сім’ї у щасливі і сумні моменти нашого життя. Віра людини – це основа, це неоціненний скарб та підтримка. А символом нашої віри є стародавня ікона Почаївської Божої матері, яка була головною іконою у старому храмі і займала головне місце над царськими вратами, до якої молилося не одне покоління жителів села Злазне.. Ця ікона дісталася для нашої сім’ї в той час, коли у нашому селі побудували новий храм. Саме тоді мій тато був прислужником у церкві. Під час «розбирання» старого храму тато попросив благословення взяти собі цю ікону. Так вона й потрапила у нашу оселю. Не раз вона допомагала прийняти правильне рішення, побороти хвороби, від неї віяло теплом, миром, спокоєм. До цієї ікони міг звернутися кожен. Я впевнена, що саме ця ікона буде оберігати нашу родину ще багато-багато років і поколінь.

-         Дід-ветеран – Рибак Григорій  Миколайович. Видатний діяч ОУН, колишній головний редактор газети «Костопільські вісті»,  уродженець с.Звіздівка, наш земляк

Ніхто не повинен забувати про війну, про те, якою ціною далася перемога. Кожен зобов’язаний пам’ятати, що зараз він живе завдяки тим, хто загинув в страшний час. У багатьох були діти, і вони залишилися сиротами, багато хто пішов на війну так і  не встигнувши нічого зробити в житті – пішли на війну просто зі шкільної лави. А багато хто дотепер лежить десь непохованим.

Забути про це – все одно, що вчинити злочин.

Сьогодні полеглим воїнам споруджують пам’ятники, про їхні подвиги пишуть книги, виходять цикли передач…

Чи досить цього? Думаю, що ні. І хочу прожити своє життя гідно, тому що воно занадто дорого комусь обійшлося!

-         Рослинні символи – здавна уособлюють красу, мальовничу природу нашої України, духовну міць народу, засвідчують його працьовитість і любов до рідної землі.

5.     З батьківської хати розпочинається пізнання світу. Тут ми навчаємося цінувати хліб і сіль, поважати старших, шанувати батька й матір, бути чесними, терплячими й роботящими, пам’ятати й оберігати сімейні традиції. Це перший крок у ставленні до держави й народу. Від розуміння й любові цього залежить наше майбутнє.

У формі методу «Займи позицію» представлення інформації «Багатство моєї країни. Чи є нам, українцям, чим гордитися?»

Так

Ні

-         есе  («Багатство моєї країни»); -         широкі й чарівні простори; -         прекрасні села і міста; -         сині хвилі Дніпра наповнюють Чорне й Азовське моря; -         чудові гори Карпати; -         географічний центр Європи – Закарпатська область, с.Дігове; -         буйною зеленню шумлять сади й ліси; -         золотистим морем розливаються безкраї ниви жита й пшениці; -         колосальний запас корисних копалин; -         70 тисяч річок і 20 озер; -         найголовніша ознака і найбільша духовна цінність – мова; -         українська пісня – душа українців; -         найбільше багатство – люди; Т.Шевченко - поет, Г.Сковорода- філософ, М.Грушевський – історик, М.Амосов – видатний український лікар, Л.Каденюк – перший космонавт

-         чорні сторінки історії України (зруйнування Запорізької Січі, заборона української мови, друкування українських книг; -         низькі пенсії та люди похилого віку, покинуті дітьми; -         екологічна пустка після аварії на Чорнобильській атомній електростанції; -         високі тарифи на газ та електроенергію; -         економічна нестабільність; -         фінансові коливання; -         непрозорість у владі; -         безпритульні діти; -         приречені хворі на СНІД, туберкульоз; -         розпродані ферми й заводи; -         облогуючи незорані поля, зарослі бур’янами; -         війна на Донбасі

6.     Нікого неможливо примусити здійснити той чи інший вибір. Це особиста справа кожного. А загальновідомо : «хочеш змінити світ – почни з себе».

7.     Складання сенкану «Батьківщина».

8.     Інсценізація діалогу «Сина-школяра й батька»

-         У чому ж щастя?

-         А ти як сам думаєш?

-         Можливо, в грошах й матеріальних статках?

-         Ні.

-         Напевно, у владі над іншими та беззаперечній шані до себе? А ще в щоденних розвагах.

-         Також ні.

-         Зрозумів. Це вже точно. В любові до жінки, в сімейному затишку й дружній родині!

-         Теж неправильно.

-         Значить в улюбленій роботі й гідній заробітній платі.

-          І знову ні!

-         А може, в чесній вірі і Божому благословенні?

-         Не тільки.

-         Тоді, напевно, в мистецьких розвагах і творчості душі?

-         Ні.

-         Так, я згадав, справжнє щастя у вірних друзях?

-         І тут я не погоджуся з тобою.

-         То, можливо, в боротьбі за свою землю, за свободу, за рідну мову, за віру?

-         Ні!

-         Та в чому ж? Я вже все перерахував.

-         У всьому, що ти назвав. Тільки не поокремо, адже в єдності наша сила!

9.     Згадаймо імена Я.Мудрого, Г.Сковороди, Б.Хмельницького, Лесі Українки, В.Стуса, В.Чорновола, героїв Небесної сотні. Вони без страху клали вогонь свої сердець на жертовник Вітчизни і не шукали легких шляхів до щастя. Усі вони прагнули розбудити український незламний дух та мріяли про кращу гідну долю для рідного народу. До здійснення цих мрій причетний кожний з нас. ( Розповідь про мудреця та подорожнього з метеликом в руці).

10. Не можна уявити українського народу без його душі – пісні.

 Пісня «Україна – це ми»

IV. Підсумки та рефлексія.

1.     Вікторина «Моя Україна»

-         Яке місто є столицею нашої держави?

-         Назвіть державні символи України

-         Який кущ вважають народним символом України?

-         На честь кого було названо місто Київ

-         Як називається основний Закон нашої держави?

-         Яка мова в Україні є державною?

-         Яка найбільша річка в Україні?

-         Державний Герб України – це …

-         Якого кольору Державний Прапор України?

-         Урочиста пісня нашої держави – це …

-         Найвищі гори в Україні – це …. .

-         Що матері дарують своїм дітям на щастя, на долю, виряджаючи в дорогу?

-         З чим українці зустрічають гостей?

-         Як називається символ, який українки одягають на голову?

-         Яка улюблена страва українців?

2.     Презентація інформаційного буклета творчої групи класу «З чого починається патріотизм?»

Іще для наших прабабусь і  бабусь, хрест рідна хата, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок святого зілля, пов’язаного навхрест, а також слова «Добрий день!», «З Богом!», «Бувайте здорові!», як і «Не убий!» «Не украдь!» - були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були оберегами. Також поширеними в українців символами є хустина й віночок, дерев’яна підкова й лелека на хатині, верба й калина та барвінок й чорнобривці. Мамина пісня, батькова хата, дідусеві казки, бабусина вишиванка, добре слово сусідів, незамулена криниця, з якої подорожній може напитися води - все це родовідна пам'ять – це пам'ять про своїх предків,  наше минуле, сьогодення й майбутнє.

РОДИНА – це святе, це твоя сила, це твій захист та надія, це твоя віра й прагнення, це твоя фортеця.

Патріотизм починається з любові до тієї хати, де ти народився. Адже  ХАТА – це охоронниця цінностей.

ЛЕЛЕКА в українців – святий птах. У народному уявленні він є символом праці і відданості,  щастя, символом поваги до батьків. В Україні є прикмета: якщо на хаті звив гніздо лелека, то в хаті поселилося щастя.

         ХУСТИНА є важливим ритуальним атрибутом, значення якого збережено й дотепер. І тому що виткана, й тому що прямокутна, та й голову прикриває. У казці хустка стає чарівним предметом, у пісні — символізує вірне кохання, у сні означає звістку, сватання

 

ВИШИВАНКА - це не просто вишита сорочка, а національна святиня українського народу, бо несе в собі духовне багатство, мудрість і традиційний зв'язок багатьох поколінь вже багато віків. Вишиванка - символ здоров'я, краси, щасливої долі,вона є оберегом.

        РУШНИК — один із найдавніших оберегів України, який має має символічне значення — дороги, долі, захисту.Рушником накривали хліб на столі, хлібну діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник — як оберіг від лиха.

            Шана до хліба передавалася від покоління до покоління, від батька до сина, адже ХЛІБ – це святиня українського народу. Золота пшениця – символ нашої України… Хліб на столі… Хліб у серці... Хліб на рушнику – це найбільша повага до хліба.

     РОДОВІДНА ПАМ’ЯТЬ – це пам'ять про своїх предків. Це історія, може, й сумна, але у своїй основі велична й всестверджувальна.

        Забути - все одно, що вчинити злочин.

  Найбільшим надбанням кожного народу є його духовна культура, а особливістю кожної української родини є ДУХ  ВІРИ, який супроводжує усіх  її членів  у щасливі і сумні моменти нашого життя. Віра людини – це основа, це неоціненний скарб та підтримка.

  РІЗЬБЛЕННЯ ПО  ДЕРЕВУ й до наших днів залишається одним з національних видів прикладного мистецтва народів нашої країни.

     Друге життя дерево знаходить у чудових виробах народних умільців.

  Для українців РОСЛИННИМ СИМВОЛОМ стала верба й калина. Усім відоме прислів'я: «Без верби й калини нема України». Крім верби і калини в Україні в особливій пошані і топо­ля, вишня, а серед квітів: мальви, барвінок, чорнобривці, соняшник.

 ВІНОК  в українців -  це, передусім, оберіг, символ жіночого начала, дівування та дівочої цнотливості. Загалом, вінок — знак життя, долі, життєвої сили, досконалості й перемоги життя над смертю

3.     Сказати «одним словом»:

Колір заходу –

Символ заходу –

Родзинка заняття –

Чим я можу гордитись –

Про що жалкую –

V. Домашнє завдання

На сьогодні – розповісти батькам про цінності вашої сім’ї;

на завтра – переконати когось із близьких, рідних чи однолітків в тому, що Україна матиме щасливе майбутнє.

назавжди – бути патріотом не на словах, а у справах, берегти звичаї, традиції, пишатися тим, що ти українець.

АНДРІЇВСЬКІ   ВЕЧОРНИЦІ

На сцені – стіл, ослони, стільці, на стінах – рушники, у кутку – рогач, коцюба чи кочерга. Дівчата у вишитих сорочках та вінках із стрічками. На столі лежить калита, і не одна.

        

Вечорнична паніматка. Ну, дівчата, ви добре потрудилися, гарно прибрали хату, приготували вечерю, і калита вдалася. А де ж це ваші хлопці, що не йдуть?

Дівчата. Казали, що прийдуть. А давайте ворожить, доки хлопців немає. Подивимось, куди нас доля покличе.

(Дівчата по черзі ставлять на долоні палицю і дивляться, в який бік падає, туди й заміж піде ).

Вечорнична паніматка. Ось вам, дівчата, очіпок і стрічка, поворожіть, яка скоріше заміж піде, а котрій ще дівувати.

(Дівчата накривають на стільці мисками очіпок і стрічку. На цей час той, хто хоче ворожить, виходить з хати, а потім заходить і вибирає : якщо очіпок – то одруження, стрічку – дівування ).

Хлопці.  Чи дозволите зайти на ваші вечорниці ?

Дівчата. А чи ж то наші хлопці? Та вони ж, відчиняйте.

(Заходять хлопці, вітаються з паніматкою, потім з кожною дівчиною за руку і сідають, де кому зручно).

Хлопці. Ну, що, дівчата, ви ще ворожите, може, й ми з вами поворожимо?

Дівчата. То давайте ворожити на крайках і поясах.

( Дівчата й хлопці скручують свої пояси і крайки, складають у решето, і хтось із них підкидає вгору. Чий пояс чи крайка випадуть першими, ті раніше одружаться).

Вечорнична паніматка. Не засмучуйтесь, дівчата й хлопці, ви такі молоді, всі поодружуєтеся, та не в один час. А чи не пора вже калиту кусати ?

Хлопці.  Та вже пора. Дівчата, давайте вашу калиту!

(Дівчата подають на червоній стрічці калиту. Хлопці чіпляють її так, щоб вона гойдалась і до неї можна було дострибнути. Вибирають писаря Калитинського, припасовують йому бороду, вуса, дають у руку мисочку із розколоченою глиною або сметаною і щіточку-писачок.)

Хлопці. Дайте нам, паніматко, будьте ласкаві, кочергу або ж рогача.

(Паніматка подає кочергу, хлопці беруть її, один із них сідає на неї верхи, як на коня, й, імітуючи іржання, „їде” від порога й гукає:”Чи дозволите калиту кусати?”

-                                 Спробуй!

„Вершник” робить коло і під’їжджає до калити. В цей час грає весела музика. „Вершник” вітається:

-                                 Добрий вечір, пане Калитинський!

-                                 Добрий вечір, пане Кочержинський!

-                                 Чи дозволите калиту кусати?

-                                 Як будеш сміятись, буду по губах писати!

Пробує вкусити , його намагаються розсмішити.

Кочергу осідлав інший вершник.)

Пан Калитинський.

-                                 Куди їдеш ?

-                                 До млина.

-                                 А що везеш?

-                                 Міх.

-                                 А що в міху?

-                                 Сміх. Чи солодка калита?

-                                 Хай куштує хто пита.

(За ним їде інший парубок, прикоськуючи, наче коня, кочергу, а другий, що примостився за ним, брикається, ірже.)

Парубок. Їдь  ,коню,  не брикайся, будемо калиту кусати. Тпру!

(Кланяється Калитинському).

-                                 Добрий вечір, пане Калитинський!

-                                 Добрий вечір, пане Кочержинський.

-                                 Куди їдете?

-                                 Їду з далекого краю, щастя-долю шукаю, хочу калиту кусати.

-                                 А я буду по писку писати!

-                                 А я вкушу!

-                                 А я впишу!

( Парубки підстрибують. Намагаються вкусити калиту. Писар і дівчата смішать різними прибалачками. Хто розсміється, того писар малює квачем. Після того бере в них кочергу і передає іншому учаснику. Наступний вершник вигукує :

-                                 Діду, діду, я на коцюбі їду. Зверху хати калити кусати !

-                                 Як засмієшся , буду по губах писати!

-                                 Я кусну!

-                                 А я мазну!

Так само під’їжджають на кочерзі й дівчата і питають дозволу калити кусати. Хлопці їх смішать різними жартами-примовками.

-                                 Кусайте, як не засмієтесь. Чи , може, ви й зроду не сміялись ?

-                                 Яка ж бо ти, Оленко, хороша та гожа, а як засмієшся, то ще кращою станеш.

-                                 Їду, їду на коні,

Бачу калиту,

Вкусити її , чи ні?

-                                 Спочатку спробуй скоромовки казати, а тоді вже дозволу калиту кусати.

Дівчата проказують:”Їхав Прокіп мимо кіп, лічив снопи по три копи: одна копа ковпаком, друга копа ковпаком”. Або „Ти, малий, скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий теля прив’яже”; „Їхали гончарі, стали на горі і забалакались про горшки і про покришки”; „Летіли, летіли, стомились та й сіли, сиділи, сиділи – знялись, полетіли”; „Летіла лелека та й заклекотіла до своїх лелеченят”; „Сидить Прокіп, кипить окріп, пішов Прокіп, кипить окріп. Як при Прокопі кипів окріп, так і без Прокопа кипить окріп”.

         Пан Калитинський підхвалює : „Та й гарно ж у Вас виходить, як не засмієтесь, то можете й калиту кусати”. Сам при цьому докладає всіх зусиль, щоб розсмішити вершників, жартує, пританцьовує і приспівує:

-                                 Їду, їду калити кусати!

-                                 А зумієш загадку відгадати?

-                                 Кажи, яку?

-                                 Лежать у порядку дерев’яні малятка,

Білі, здорові, всі чорноголові. ( Сірники)

-                                 Маленьке, кругленьке, зі столу впало,

Нема таких  ковалів, щоб  його скувало. ( Яйце)

-                                 Місили, місили, ліпили,

А тоді – хіп та в окріп !

А вже наостанку в масло  та сметанку .

Хто зуміє відгадати , того будем частувати.  ( Вареники)

-                                 Хоч не літає, а крилатий,

Без крил не може працювати. ( Вітряк)

-                                 Білий кінь по чорному полю

Залиша білий слід за собою.

З кінця в кінець скаче,

Мовчки щось усім каже. ( Крейда і дошка)

-                                 Хто говорить усіма мовами ? ( Луна)

- Чорний Іван, дерев’яний каптан : де носом

   Проведе, там помітку кладе. ( Олівець)

Ще одне випробування для тих, що приїхали калити кусать: кладуть навхрест рогач і кочергу або хлібну лопату, а кожен учасник мусить, пританцьовуючи, перестрибувать навхрест між ними.

         Коли вже всі охочі спробували вкусити калити, пан Калитинський припрошує паніматку: „Просимо і Вас, паніматко, калити кусати” і подає їй кочергу. Під жартівливі примовляння паніматка „сідає” на коня і, згадуючи молодість, кусає калиту. Після того розламують калиту і пригощають усіх.

Пан Калитинський. Будьмо здорові з калитою!

Паніматка. З калитою золотою!

Усі сідають за столи, частуються варениками, потім співають, танцюють.

Випускний  вечір в 11 класі

"17 неповторних літ"

ВЕДУЧИЙ  1. Доброго вам вечора, шановні батьки, вчителі, гості. Ось і прийшов цей радісний день. На вулиці буяє зеленим цвітом літо, сонце пестить нас своїми золотими промінцями, а прийдешній день несе нове і незвідане до сьогодні життя.

Час летить і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка. Але всім неодмінно світитиме далеким вогником, сповитим солодким, стискуючим серце спогадом — дитинство і юність.

ВЕДУЧИЙ 2. Юність… Це справді найкраща пора життя людини і проходить вона у школі. Юність захоплює дружбою, мріями, першим коханням… Але…  Все має свій початок і кінець. Закінчується школа і юність. А сьогоднішній день проводить межу між дитинством і самостійним життям.

ВЕДУЧИЙ 1.     Усе повторюється – радість і печаль,

                            У нас в житті усе ще може  бути –

                            Від перших «Здрастуй» до гірких «Прощай»,

                            І лиш дитинства світ не повернути.

                            І дощ, і сніг, і щастя, і журба –

                            Все буде ще не раз в житті людини,

                            І тільки випускний, святковий бал

                            У кожного із нас один-єдиний.

ВЕДУЧИЙ 2.     Сьогодні – день, коли найстарші учні нашої школи перетнуть чарівний кордон дитинства і опиняться у стрімкому вирі дорослого самостійного життя. Дозвольте мені запросити нашу гордість та надію, тих, яким присвячується ця подія, заради кого всі ми тут зібралися, для кого цей вечір —  перша сходинка у самостійне життя — наших іменинників, випускників. Вітаємо їх, гордих і схвильованих, доброзичливих і толерантних, веселих і дотепних, романтичних і екстравагантних, сором’язливих і невгамовних – випускників 2017 року !

ВЕДУЧИЙ 1.     Розпочинаємо улюблене червневе свято:

                            Єднання учнів, вчителів, батьків.

                            Вітаймо винуватців свята –

Найкращих випускників.

Виходять випускники під музичний супровід «Останній раз»

ВЕДУЧИЙ 1. Ось вони, в чиїх очах горить бажання вчитися далі і досягти більшого, чия душа світиться молодечим запалом, а мрії прагнуть змінити цей світ, дати йому більше світла та простору.

ВЕДУЧИЙ 2. А ми запрошуємо на випускний вечір людей, які з дня в день віддавали свої знання і вміння нашим випускникам, які не шкодували ні часу, ні сил, щоб винуватці цього свята стали справжніми людьми.

ВЕДУЧИЙ  1. Вітаємо  на шкільному святі наших учителів.

Звучить пісня _______________________________________

Ведучий 2. Педагогічний колектив школи очолює директор Лариса Іванівна Салівончик.

Ведучий 1. Пліч-о-пліч із директором ідуть його заступники – Іванна Вікторівна Іваськова та Марія Володимирівна Гунько.

Ведучий 2. Пізнавати світ і себе в ньому випускникам допомагали кваліфіковані педагоги- наставники Лопоша Марія Василівна, Шершун Оксана Ростиславівна, Багній Галина Олексіївна, Цикун Оксана Сергіївна, Стецюк Марія Володимирівна, Майданець Людмила Олександрівна, Демчук Віталій Володимирович, Гузь Віталій Олександрович, Ігнатюк Микола Павлович, Шевчук Володимир Філаретович, Глущик Петро Іларіонович, Ігнатюк Павло Костянтинович, Гура Тамара Олександрівна____
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ВЕДУЧИЙ 1. У кожного з нас – свій випускний бал. Усе життя згадуєш усмішки друзів, сльози вчителів, своє випускне вбрання і прощальний вальс. Сум і радість, сподівання і спогади, мрії і підсумки – усе це – випускний вечір. Урочистий і бентежний, неповторний і незабутній, щасливий і сумний.

ВЕДУЧИЙ 2.     Я за майбутнє України не хвилююсь,

                            Воно щасливим бачиться мені!

                            Державу нашу розбудують

                            Найкращі доньки і сини.

                            Віншуємо випускників –

                            Майбутнє України, її славу!

                            Увага всім! Увага всім!

                            Звучить славетний гімн держави!

Святковий вечір, присвячений врученню атестатів про загальну середню освіту, оголошується відкритим.

Звучить Гімн України.

ВЕДУЧИЙ 1. Ось і довгожданий день. Й призначена година. Шкільні коридори ще сповнені хвилювань, а липове подвір’я  вже зустрічає таких чарівних, невпізнаних випускників. Сьогодні обжинки у всіх нас.

ВЕДУЧИЙ 2. Напевно, цього літа ви, шановні випускники, чекали найдовше. Довгих 11 років крок за кроком ви йшли до цього дня, долаючи перешкоди, переживаючи поразки та святкуючи перемоги. І, нарешті, непроста праця, в складній, але чудовій країні знань завершена. Саме підтвердженням цього і є атестати зрілості, відзнаки за відмінне навчання та Похвальні грамоти.

ВЕДУЧИЙ 1. Для зачитання наказу про випуск учнів зі школи, вручення атестатів, вітання випускників, учителів, батьків запрошуємо нашого шановного директора школи Ларису Іванівну Салівончик.

Лунає урочиста музика. Вручення атестатів.

ВЕДУЧИЙ 2.              До нас на свято гості завітали.

                                      Випускниками теж колись вони були:

                                      Навчалися, знання і вміння здобували

                                      І радістю бадьорою цвіли.

Це (представлення гостей)________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

                                      А тепер, для святкового фону

                                      Просимо гостей до мікрофону!

                                      Не шкодуйте, любі, гарних слів

                                      Для наших дорогих випускників.

ВЕДУЧИЙ 1.     Дорогі випускники! Тепер у ваших руках виблискують путівки у доросле життя. А шлях до отримання цієї путівки розпочався одного чудового вересневого ранку. Ви, дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах, прийшли до неймовірно гарної і світлої будівлі – до школи. Вас зустріли усміхнені й красиві перші вчителі ( тихо звучить музика про вчительку).

ВЕДУЧИЙ 2. Перша вчителька… Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань, такий складний, незвіданий. Це на неї, добру, лагідну, строгу дивились ви з надією, у неї шукали захисту. Ловили кожне її слово, пильно вдивлялися в очі, шукаючи там відповіді на всі запитання. Це вона – така розумна, найкраща – впевнено вела вас по сходинках пізнання. Тож яким великим, щедрим, добрим і чуйним має бути серце, яке вмістило біль і радість кожного з вас. Пам’ятайте  її завжди. Вона, як мама і тато, єдина і неповторна тому, що перша.

ВЕДУЧИЙ 1. Це до вас, шановні Малишевська Галина Василівна, Глущик Ніна Василівна, Каплюк Тетяна Володимирівна звернено зараз вдячні погляди ваших дітей. Погляньте, які вони зараз красиві і зовсім дорослі.

         Слово для виступу надається першій вчительці ________________________.

Виступ першої вчительки

ВЕДУЧИЙ 1.     Запрошуємо до мікрофонів оптимістів й жартівників, відвертих й впевнених у собі, таємничо-загадкових і просто надійних, хороших, гордих та схвильованих  учнів 11-х класів для слів вдячності першим учителям. Запрошуємо Вас до слова

Випускники ( першій вчительці)

                   Було це наче вчора,

                   Прийшли ми в перший клас,

                   І Вас вітали хором,

                   Любити вчились Вас.

                   До успіхів було далеко,

                   Нам заважали балачки.

                   І виявилось, ой нелегко

                   Писати палички й гачки!

                            Та віру у всіх Ви вселяли

                            І заспокоювали мам,

                            Було – і нас розвеселяли,

                            І витирали слізки нам.

                            І поступово ми звикали

                            Тримати ручки й олівці,

                            Вже нас контрольні не лякали,

                            Від Вас ми чули «Молодці!».

                   Було нам цікаво писати й читати,

                   Розв’язувать вправи було до душі,

                   Раділи Ви, матусі й тато,

                   Коли ми виразно читали вірші!

                            Скажіть, де маємо знайти такі слова,

                            Щоб побажати щастя-долі, удачі й добра?!

                            Розцілувати Вас доволі,

                            Бо ж прощання прийшла пора.

                            Прийміть ще раз привітання найпалкіші,

                            А з ними побажання – найщиріші,

                            Добра, поваги, злагоди й любові,

                            Багатої на щастя доля!

Подарунок першій вчительці. Пісня _____________________________

ВЕДУЧИЙ 2. Як один день, немов лебедина пісня, пролетіло 11 років шкільного життя. Це найкращі роки вашого дитинства та юності. Безперечно, в цей нелегкий час завжди поруч були досвідчені педагоги й мудрі наставники.

ВЕДУЧИЙ 1. Шановні вчителі, наші випускники дуже відповідально поставилися до виконання святкового домашнього завдання і підготували цікаву урок-імпровізацію, «відкрили таємниці і зняли гриф секретності з фільму «17 неповторних літ»

Випускники.               Дні шкільного життя – це радість дитяча,

                                      Їм немає ціни і досвід їх незліченний.

                                      Вони джерело й життєвий початок,

                                      Наші дороги з Учителя розпочаті.

Рідні наші, любі вчителі!

Простіть за пустощі великі і малі!

За непослух чи не вивчений урок!

За кожний необдуманий наш крок!

Як часто, дуже часто ми хотіли,

Щоб раптом всі ми дружно … захворіли!

Щоб на півроку карантин оголосили.

І ми спокійно в Інтернеті «просиділи».

Щоб математичка забула про урок,

Або щоб швидше пролунав дзвінок.

Щоб зарубіжна свої книги погубила,

І на уроках ми нічого не робили.

І щоб перерва 45 хвилин тривала,

А на урок лише щоб 10 вистачало.

І щоб кохана класна керівничка

Десь на безлюдний острів раптом зникла,

Журнали і щоденники зібрала

І з них велике вогнище розкладала.

А худ. культура щоб десь зошити забула,

Біологічка на уроці щоб заснула.

Історик в Спарту щоб пішла,

Назад дорогу не знайшла.

Щоб англічанка загубила словники,

Нехай у них гніздяться павуки.

Щоб дощ на фізкультурі йшов,

Або учитель не прийшов.

А як частенько ми бажали,

Щоб завучку нечисті вкрали

І десь далеко занесли,

Щоб ми без розкладу жили.

Сьогодні день останній, день прощання.

Пробачте нам дитячі ці бажання!

Прийміть, будь ласка, щиро,від душі,

Ці квіти і смішні наші вірші!

Випускник 1. Гарний літній вечір! Пролунав останній дзвінок, та й іспит вже позаду. Але кожен із нас ще й сьогодні відчуває бентежність та хвилювання при звуках цього слова – ЗНО…

         А про що думаєте ви, шановні вчителі, коли вам коли  Вам запропонували б  скласти зовнішнє незалежне оцінювання ?!

Випускник 2. Отож. УВАГА  ВСІМ - ЗНО !!!

На Злазненське незалежне оцінювання вчителів запрошуються …  бажаючі є? –

Директор школи Салівончик Лариса Іванівна, заступники директора Іваськова Іванна Вікторівна, Гунько Марія Володимирівна, класні керівники – Янчук Лідія Андріївна, Корейко Ганна Василівна,___________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тягнуть тести у вигляді білетів.

·       Перша думка, коли заходите в клас?

·       Чим займаються вчителі на педрадах?

·       Скільки букв у прізвищі вашого основного заступника?

·       Чи вмієте ви розслаблятися?

·       Яка улюблена страва секретарки?

·       Скільки років ви працюєте в школі?

·       Скільки сходинок потрібно подолати, щоб потрапити в школу?

·       Хто найкращий спортсмен із випускників -2017?

·       Скільки яєць можна з’їсти на порожній шлунок?

·       Хто найкраще креслив із випускників -2017?

ВИПУСКНИК 1.        Отож, рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи й сумували разом з нами. Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими учнями.

Благословенні будьте у роботі,

                                      Цінуйте горде ймення педагога.

                                      Нехай в житті на кожнім повороті

                                      Стрічає радість Вас, а не тривога,

                                      Хай добрі вчинки вашої наснаги

                                      Промінчиком торкнуться ваших учнів,

                                      Слово УЧИТЕЛЬ – горде і ласкаве-

                                      Хай буде рідним вам і милозвучним.

                                      Хай діти дарують уважність і шану,

                                      А голову хай обминає сивина,

                                      Хай буде в житті вашім усе без обману,

                                      Бо вчительська праця – святиня свята.

ВИПУСКНИК.           Наші рідні вчителі

                                      Й працівники шкільні усі.

                                      Ми кажем нині всім спасибі,

                                      Що підняли, зростили нас,

                                      І просто всіх учили жити

                                      І хвилюватися весь час.

                                      Спасибі щире вам, рідненькі,

                                      Низький, аж до землі усім поклін.

                                      За створене щоденне диво

                                      Дзвінка шкільного передзвін.

ВИПУСКНИК.           Є праця нелегка, але почесна,

Ви в нашому житті, немов пророки,

Навчаєте з любов’ю, мудро, чесно,

Наповнені добром усі уроки.

Вам завжди вдячні і батьки, і учні,

Що віддавали і знання і сили.

Вас пам’ятатимуть усі роки наступні

За те, що у майбутнє шлях відкрили.

Пісня «Дякую тобі, рідна школо!»

ВИПУСКНИК. Педагогічний колектив Злазненської загальноосвітньої школи І-ІІІ  ступенів Злазненське незалежне оцінювання склав успішно, поріг подолано. А також за інформацією із секретних документів (архівів) й даними розвідки 2017ого випуску дозвольте нагородити Грамотою директора школи Салівончик Л.І.,

Із секретних архівів

САЛІВОНЧИК  ЛАРИСА  ІВАНІВНА

Шеф народної освіти – директор школи – вона ж учитель, вона ж керівник шкільних експериментів. Характер-нордичний, дуже стійкий, пильна до порушників чистоти і порядку, володіє владним голосом: все бачить, все чує, все знає.

Формула успіху від Лариси Іванівни:

Людям стати в нагоді
І відбутися у власній долі,
Щасливим бути, успішним,
Нехай не в усьому безгрішним,
Але життя любити і з вірою у серці жити

ІВАСЬКОВА ІВАННА ВІКТОРІВНА  - помічник шефа у всіх галузях наук - заступник директора з навчально- виховної роботи. Пройшла спецпідготовку в групі особливого призначення, набули навички та вміння спілкування з будь-якими індивідуумами. Особливі прикмети: здатність швидко проводити пошук, уміння знаходитися відразу в декількох місцях, весела, жартівлива, і справжня старша подруга для всіх випускників.

Формула успіху від Іванни Вікторівни:

ГУНЬКО МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА   - помічник шефа у всіх галузях наук - заступник директора з виховної роботи і вчитель музики. Пройшла спецпідготовку в групі особливого призначення, набули навички та вміння спілкування з учнями від 1 до 11 класів. Особливі прикмети: захопленість, емоційність, прекрасне володіння голосом сирени та віртуозне виконання будь-яких танцювальних «па».

Формула успіху від  Марії Володимирівни:  краса  врятує світ

ВЧИТЕЛІ  ПОЧАТКОВИХ  КЛАСІВ ( Малишевська Г.В., Глущик Н.В.)

Свій експеримент проводили чотири роки, в результаті чого була сформована група осіб, яка досягла 10-річного віку, досконало вміла читати, писати і говорити.

Формула успіху від вчителів початкових класів: крім вищої освіти необхідно мати й початкове виховання та середню кмітливість.

ШЕРШУН  ОКСАНА РОСТИСЛАВІВНА

Вузькоспеціалізований агент із зарубіжної літератури. Артистична натура. Помічена в пропаганді серед молоді творів зарубіжних класиків. У літературних колах близько знайома з Олександром Сергійовичем, Михайлом Васильовичем, Михайло Опанасовичем, Львом Миколайовичем. Особливо близька з Антоном Паличем. Особливі прикмети: красива, розумна, поетична.

Формула успіху від Оксани Ростиславівни: Мрійте! Кохайте! Читайте поезію!

ЛОПОША МАРІЯ ВАСИЛІВНА

Вузькоспеціалізований агент з математики. Характер нордичний, прямокутний. Досконало володіє початком аналізу, алгеброю і геометрією. Особливі прикмети: не проходить молодість.

Формула успіху від Марії Василівни: до успіху ідіть прямою дорогою, на якій ігрек завжди дорівнює іксу. Намагайтеся, щоб життєвий дискримінант завжди був більше нуля. І нехай у житті будуть лише додатні величини, а успіх завжди спрямований на нескінченність!

ЦИКУН ОКСАНА СЕРГІЇВНА  - вузькоспеціалізований агент з історії та суспільствознавства. Особливі прикмети: неповторний шарм, чарівність. Завжди все про всіх і про все знає, на всіх політичних діячів має досьє.

Формула успіху від Оксани Сергіївни: вільно і невимушено орієнтуйтеся в глибині століть і сучасному  мінливому житті

СТЕЦЮК  МАРІЯ  ВОЛОДИМИРІВНА  - вузькоспеціалізований агент з географії. Невловима. Характер поривчастий, до 50 м/с, з грозами, без опадів. Потепління чергується періодично з похолоданням.

Формула успіху від Марії Володимирівни: ніколи  не блукайте  далекими світами, завжди пам’ятайте дорогу додому. а совість хай завжди буде вашим радником та компасом.

БАГНІЙ  ГАЛИНА  ОЛЕКСІЇВНА

Вузькоспеціалізований агент з біології та хімії. Пройшла спецпідготовку в групі особливого призначення хімічного факультету, де придбала навички розчинення в середовищі учнів і нейтралізації шкільних конфліктів. За час роботи зарекомендувала себе як мужній боєць за чистоту рядів на терені фітогенезу, успішно пройшла природний відбір і залишилася єдиним носієм генів хімії та біології в освітньому закладі. Особливі прикмети: вміння перетворюватися на лакмусовий папірець при спробах учнів напустити туману або випасти в осад, прагнення озеленити всі кабінети та територію, прилеглу до школи.

Формула успіху від Галини Олексіївни:  успішним стає той, хто прагне мати найвищу масову частку в будь-якій спільній діяльності, у кого велика швидкість реакції на зміни, які відбуваються у суспільстві і хто завжди знаходиться у стані рівноваги із собою і навколишнім світом

ЗІНЧУК  СТЕПАН  СТЕПАНОВИЧ

Вузькоспеціалізований агент в області фізики та астрономі. За час роботи проявив себе як прямолінійний і наелектризований агент. Особливі прикмети: володіє здатністю впливу на учнів силою струму і тертя.

Формула успіху від Степана Степановича: пам’ятайте, що земля має силу тяжіння, якби не відштовхувались ви один від одного

МОСІЙЧУК  РУСЛАНА  АНДРІЇВНА

Використовуючи особисту чарівність  і посилену програму, вони створили групу особливого призначення, що розмовляє незрозумілою для всіх мовою, здатну в будь-які обстановці на питання «Ду ю спк інгліш?» чітко відповісти «ніхт ферштейн».

Формула успіху від Руслани Андріївни: будьте комунікабельні - вільно  володійте українською,  англійською та досконало - суржиком

ГУЗЬ  ВІТАЛІЙ  ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Вузькоспеціалізований агент з інформатики та Захисту Вітчизни. Його технічна оснащеність досягла високих меж. Добре володіє технікою графіки, комп’ютерної верстки. Знає величезну кількість іноземних слів. Постійно думає про безпеку.  Завжди носить протигаз. Особливі прикмети: розбирається в багатьох вірусах, не боїться навіть мишей.

Формулу успіху від учителів інформатики. Якомога більше трудіться на благо батьківщини, творіть добро людям. Не дозволяйте душі й тілу лінуватися. Чим більший об’єм вашої корисної дії, тим більший успіх очікує вас у майбутньому!

ДЕМЧУК  ВІТАЛІЙ  ВОЛОДИМИРОВИЧ

Вузькоспеціалізований агент з  фізичної культури. Сильний в подоланні будь-яких перешкод і прибудь-яких погодних умовах. Постійно думає про безпеку. Особливі прикмети: завжди в русі, в якості талісмана носить свисток, секундомір.

Формула успіху від Віталія Володимировича: у всьому потрібні старання: адже  вдалим стрибком щастя свого можна  досягнути одним ривком.

Класні керівники ( Янчук Лідія Андріївна, Корейко Ганна Василівна)

Агенти народної освіти з навчання, повчання, заохочення, покарання, осудження, харчування, одним словом, виховання. Особливі прикмети: вміння відкривати душу кожного особливим ключем і зберігати його тільки у себе, вміти співати при відсутності голосу, танцювати при відсутності почуття ритму.

         Формула успіху від класних керівників: якщо ти не склав ЗНО, то найбільшим успіхом у  житті може стати, – це трьохповерховий котедж з басейном у дворі, автомобіль Бентлі і літо на пляжі в Майямі. Учіть правила, читайте класиків, щоб не обмежитись у житті таким мізером.

ШЕРШУН ІРИНА  ЯРОСЛАВІВНА

         Вузькоспеціалізований агент людських душ. Пройшла спецпідготовку у психолого-медично-педагогічній комісії, службі у справах дітей та кримінальній міліції. Особливі прикмети: володіє секретною інформацією про всіх учнів та вчителів, має незаперечні характеристики на кожного з них, найбільше відвідала всіх вдома.

Формула успіху від Ірини Ярославівни: за будь-яких обставин посміхайтесь. Успіх не любить похмурих облич.

ІГНАТЮК  ПАВЛО  КОСТЯНТИНОВИЧ

Вузькоспеціалізований агент з технологій. Пройшов спецпідготовку в Державтоінспекції та Злазненському МНВК. Особливі прикмети: багатофункціональна сумка з медикаментами, яка використовується для себе або для доведених ним до відчаю учнів та жезл,  як необхідна деталь для створення робочої обстановки на уроках, встановлення свідомої дисципліни та приглушення повстання учнів при здачі державного екзамену з автосправи.

Формула успіху від Павла Костянтиновича: тихіше їдеш – далі будеш, а якщо збережеш дистанцію – і додому приїдеш швидше.                             

Звучить пісня «Школа спить»

Школа спить, згасли вогні,
Разом із вами ішли до мети і ми.
Згадка прощання, перші признання .
Де тепер вони?

Ми гадали, зустрічі ждали,
Та пройшли ті дні.

Знаємо ми: "І в час біди
Дружби такої ніхто не зітре з землі".
Довга розлука, віддалі мука,
Ви в душі завжди.

Даль побореш, все покинеш,
Прийдеш знов сюди.

Відгукнись! Де ти в цей час?
Знаю, ти згадував в горі і нас  не раз.
Перші уроки, дитячі кроки
Тільки не для вас.

Все промине, в даль полине,
Наш любимий  клас.

Наш любимий клас.

ВИПУСКНИК. Наш святковий урок добігає до кінця пройдений уже етап мотивації нашої зустрічі проведена актуалізація вивченого і навіть перевірено рівень знань у форматі ЗНО.

         Залишилося лише підвести підсумки.

         Отож до вашої уваги підсумково-рефлексивний етап нашого уроку – презентація «Музичний портрет учителя».

ВИПУСКНИК. Найтепліші слова вдячності хочеться сьогодні сказати нашим класним керівникам – Корейко Ганні Василівні та Янчук Лідії Андріївні.

ВИПУСКНИК            Ваше покликання – відчути крила за плечима

                                      І всемогутність у словах,

                                      Уміти зігрівать очима,

                                      Вбивати посмішкою страх,

                                      Любов’ю сповнитись до краю,

                                      І бути щедрим на тепло,

                                      Ніколи не стояти скраю,

                                      Коли десь поряд ходить зло.

                                      А ми… Ми вам нелегко діставались,

                                      Тікали із уроків, пустували,

                                      Тож сили, що потратили на нас

                                      Дозвольте зараз вам компенсувать.

                                      Надійні мудрі і сучасні

                                      Керівники ви наші класні !

                                      За все ,за все спасибі Вам,

                                      Нашим класним керівникам!

У хвилини прощання з рідною школою , відчалюючи від берега Дитинства у незвідані світи, ми запевняємо вас, дорогі класні керівники, що проживемо життя, гідне людини, будемо гідними синами і дочками своїх батьків, щоб ні смуток, ні біль, ні передчасна сивина  не торкнулись ваших душ і скронь.

Отож,  до слова запрошуються класні керівники.

Пісня «Ти признайся мені…»

ВЕДУЧИЙ 1.  Хвилюючий сьогодні день не лише у наших випускників. Не менше хвилюються і їхні батьки. Так шалено б’ється серце, а то і зовсім десь зникає… І тато, і мама ще пам’ятають себе такими ж юними, свій випускний… А тут, як несподіванка, красуня-донька на високих підборах. Ну коли ж вона виросла?!

ВЕДУЧИЙ 2.  … І серйозний син, вищий за тата. Ще зовсім недавно тримали їх на руках, безпомічних немовлят. А сьогодні відлітають вони із батьківського гнізда. Що може бути теплішим, щирішим за рідне батьківське і материнське слово? Отож запрошуємо до слова Вас, шановні батьки.

ВЕДУЧИЙ 1.              Батько й мати...
Хто вас ще так знає?
Хто за вас душею вболіває?!
Крок в життя - відповідальний крок,
Пам'ятайте батьківський урок!

Ведучий 2. Учні, пам`ятайте, що швидко старіють батьки не тільки від праці і втоми, скільки від сердечних хвилювань, переживань, прикростей і кривд. Ваше недобре слово — це подряпина на ніжній тканині батьківської душі. Батьки знесуть усе — біль і горе. Але від кожної такої подряпини залишається рана на все життя.

Ведучий 1.Будьте добрими дітьми для своїх батьків, скільки років вам би не було.

Питайте у них поради, несіть їм свої радості і печалі. А одержите свій перший заробіток — купіть батькам подарунок. Це буде вияв вашої вдячності. Завжди несіть у сім`ю мир і спокій, радість і щастя.

До слова вдячності запрошуються випускники

ВИПУСКНИЦЯ         Батьку рідний, ти мужній і сильний завжди,
Про це знають всі близькі нам люди,
Ти матусю мою від біди бережи,
Хай родина щасливою буде.
Ти знаходив і ласку й розраду,

Ти навчив розуміти і зло і добро.

Де не буду – до тебе прийду на пораду,

Знайду вірну стежину, якби там не було.

ВИПУСКНИК            Рідна матусю!
Я додав сивини у волосся твоє.
І не раз спричиняв тобі болі.
Ти сьогодні прийми покаяння моє.
Побажай мені доброї долі.
Матусю рідна, я молюсь за тебе.

Твоя любов мене обігріва.

Мені в житті нічого більш не треба,

Лиш ти була б здорова і жива.

Тебе цілую і тобі вклоняюсь,

І відчуваю рук твоїх тепло.

Багато мам на світі – та я знаю:

Такої – ще ні в кого не було.

Я загляну у очі-озерця,
До щоки притулюсь, як колись,
Я у тебе вже зовсім дорослий,
Син твій виріс, матусю, дивись!

Син виходить із мамою

СИН                             Я виріс мамо, вищим став за небо,
Яке ти носиш в лагідних очах.
Журитися за мене ні не треба:
Я вже дорослий , зваж на це хоча б
Я виріс мамо ніжними піснями
Освячую найвищу доброту.
Лиш до сльози твоєї, рідна мамо,
Я не доріс , й, мабуть, не доросту.

МАМА                         Сину мій, ти моя опора,
Надія і радість у житті.
Сину мій, ти залишаєш школу,
Йдеш шляхом дорослих відкриттів.
Лети у світ, широкий і щасливий,
Синочку мій, мій соколе ясний,
Завжди будь щирий, незлобливий,
Будь людяним, мій сину дорогий.

Пісня «А літа…» ( Родина Кричильських)

ВЕДУЧИЙ 1.  Шановні батьки! Дорогі випускники! Мудра народна скарбниця береже найкращі традиції. Здавна в народі так ведеться, що в будь-яку дорогу: чи в таку, на яку стануть сьогодні випускники, залишивши в домівці дитинство, чи на сімейну стежину молодої пари, чи ту доріжку, до якої мати підведе немовля,- треба освятити хлібом-сіллю.

ВЕДУЧИЙ 2.              Ви, батьки, до своїх дітей підійдіть,

                                      Поцілуйте їх, обніміть,

                                      Успіхів, долі і щастя їм побажайте,

                                      Святим хлібом їх привітайте.

                                      Ви, діти, до пояса рідним вклоніться,

                                      Так завжди робити годиться.

                                      Хто вміє батька-матір шанувати,

                                      Тому в добрі та щасті вік вам свій вікувати.

Виступ батьків _________________________________

(Відламування і куштування хліба із рук батьків)

Наші літа несе на крилах час

За літом — осінь журавлинним клином.

Сьогодні у життя ми проводжаєм вас

Бо стали ви дорослими дочкою й сином.

Ідіть в життя замріяні, вродливі

Між квітами і добрими людьми.

Щоб ви були усе життя щасливі,

Несіть надії, мрії і думки .

Хай вірність і любов в серцях ваших живуть.

Хай Україна мати порадіє.

Благословляєм всіх в щасливу путь.

ВЕДУЧИЙ 1. Дорогі друзі! Сьогодні ви увійдете в абсолютно новий для вас світ. Весь цей час ви стояли тільки біля його дверей. Віримо, що Талант і Щастя будуть вірними супутниками в цій дорозі, а чарівна музика Дитинства звучатиме у вашому серці ритмом останньої шкільної лінійки, останнього вечора, останнього танцю.

ВЕДУЧИЙ 2. До вашої уваги танцювальний сюрприз від випускників 2017 на пам’ять і на згадку.

ВЕДУЧИЙ 1. І який би життєвий шлях ви не обрали, куди б не закинула вас доля – пам’ятайте, що перші кроки до самостійного життя вам допомогли зробити саме у цій школі.

ВЕДУЧИЙ 2.     Зійдіть з дороги кривди і печалі,
Зійдіть з путі невпевненість і сум.
Випускникам дорогу заквітчаймо
На щастя, долю, на добро й красу!

        

ВЕДУЧИЙ 1. Отож, офіційна частина вечора добігає завершення.

ВЕДУЧИЙ 2. Святковий вечір, присвячений врученню атестатів про загальну середню освіту, оголошується закритим.

Звучить Гімн України.

ВЕДУЧИЙ 1. Тож дай вам, доле, світлий шлях широкий, Випускники 2017 року! Щасливої Вам дороги!

Ідіть красиві, сильні, юні, гожі,
Ідіть в життя, що сповнене чудес.
Ідіть і хай Господь вам допоможе
І мамина молитва до небес.

Свято до Дня вчителя
"Осіння мелодія вчителя"

 (Звучить дзвінок. Виходять випускники. Звучить мелодія пісні «Так на світі повелося», діти співають на мотив цієї пісні з репертуару»Плач Єремії»).

Так на світі повелося,

Що розпочинає осінь

Наша пісня сонячно проста.

Так нам ангели сказали,

Щоб учителів вітали

Наші душі, мислі і вуста.

Приспів:

Многа літ, многа літ,

Шановні вчителі,

Неприховано радійте

Благодаті на землі,

Ми обіймем вас піснями,

Зачаруєм у віршах,

Помандруєм разом з вами

У казкових мріях-снах.

Читець          Розмаїття ідей, неосяжність шляхів

В тих, хто з гордістю носять ім'я - освітяни –

І доля прийдешніх часів  в їхній праці окриллям росте,

Ми ж обіймаємо їх віршами й піснями.

                        Хто у працю виснажливу втілює думку?

Хто до учнів несе її подих живий?

Хто дає нам знання світового гатунку?

                        Любі, знані, шановні мої вчителі!

                        Запорукою тому - талант і натхнення,

Що стає чарівним ледь не кожен урок,

Бо майстри перетворюють сіре будення

 На незвіданий шлях до далеких зірок.

                        Ваша праця й любов до дітей - нерозлучні

Кожен - паростки вічності в серці плека.

                        Адже всі вчителі - це ще трішечки учні,

Бо знання невичерпні, як мудрість людська.

                        Адже в кому покликання серця відчутне,

Усвідомлює навіть в теперішній час,

Що на терені школи зростає майбутнє,

А майбутнє сьогодні залежить від нас.

Ведучий 1. Один раз на рік наближається день, коли ми вимовляємо «учитель», згадуючи при цьому не контрольну роботу, тематичне опитування чи підсумкову атестацію, а квіти і добрий настрій під час контрольної роботи, тематичного опитування чи підсумкової атестації

Ведучий 2. І сьогодні ми з вами якраз напередодні такого дня - Дня працівників освіти.

Ведучий 1. Любі друзі, а чи не задумувалися ви, хто ж такий справжній учитель?

Ведучий 2. Справжній учитель - той, на кого при зануренні у клас не діє виштовхувальна сила.

Ведучий 1. Справжній учитель - ідеальний у всьому: одягнений з голочки, в руках усе горить, прямо не вчитель, а їжачок на пожежі.

Ведучий 2. Напередодні професійного свята справжній учитель весь завалений квітами і цукерками - просто не вчитель, а ювілейний портрет директора кондитерської фабрики.

Ведучий 1. Так-то воно так, та чи не здається вам, що для вчителів нашої школи сьогодні треба знайти якісь особливі, тремкі слова, які повернули б їх у дитинство, налаштували б на ліричний лад, викликали б світлі спогади подарували б святковий настрій?

Ведучий 2. Ну, тоді нам потрібна підтримка наймолодших школярів нашої школи!

(Звучить мелодія пісні «В траве сидел кузнечик», на сцену виходять учні перших класів).

Першокласник 1.    Дорогі вчителі! Вітаємо вас з вашим найулюбленішим  святом - з днем вас!

Тобто з Днем учителя!

Першокласник 2.    У Вас сьогодні свято,

Дорогі учителі,

Ми прийшли вас привітати-

Привітати від душі.

Першокласник 3.    Ми – першокласники,                            

Хоч справи наші ще малі,                            

Але прийшли вклонитися,                            

Вам, наші рідні вчителі!

Першокласник 4.    Ой нема де правди діти -                            

Є ще всякі серед нас                            

                                   Той у школі звик шуміти                            

Той урок не хоче вчити,                            

Той запізнюється  в клас                            

                                   Та такого не було,                            

Щоб робив це хтось на зло                            

Бо усі ми повсякчас дуже-дуже любим вас.

Першокласник 5.     Та ми в житті вас не забудем,                            

                                   І пам‘ятати завжди будем                            

 І слово, й усмішку ласкаву –                            

То хитрувату то лукаву                           

                                   І ту любов, що віддавали,                            

Серця дитячі зігрівали                            

                                   За все ми вдячні вам без ліку.

Усі.                Спасибі ніжне і велике.

Пісня першачків_____________________________________________________

Дивлячись нас ьогоднішніх першокласників замислюємось про те, коли ж вони стануть випускниками, якою буде їхня доля, хто допоможе їм протоптати свою стежину в житті?

            Кажуть, коли світять зорі – шлях стає світлішим, коли є міцні дуби, що тримають небо,- молодим пагінцям рости проторніше, коли поруч відчуваєш дружнє плече – ідеш упевненіше, а ще коли є мудрі вчителі та наставники – працювати легше, адже є на кого рівнятися.

            Отож сьогодні, найперше, з великою пошаною, вдячністю і любов’ю ми вклоняємося перед Вами, дорогі, вельмишановні ветерани, наші вірні товариші й мудрі навчителі. Ви були й залишаєтеся для нас дороговказом, за яким звіряємо власні діяння, ви – те світло на шляху, без якого нам, Вашим духовним дітям, не впоратися.

            Щире золото Ваших сердець не постаріло, не потемнішало з часом; життя Ваше, ставши частиною славної історії Злазненської школи, не перестало бути окрасою сьогодення. Ви жили й живете в ногу з Днем новим, мислите по-сучасному й залишаєтеся взірцем для всіх нас і всієї сільської громади.

            Зерна Вашої науки дали добрі сходи й зросли в наших душах урожаєм мудрості та натхнення. Щиро дякуємо Вам за тепло сердець, бездоганне виконання такої відповідальної місії, як виховання учнівської молоді в дусі любові до рідного краю, до України та до людини як найбільшої цінності.

            Дякуємо за титанічну працю й бажаємо міцного здоров’я, наснаги, приємних думок і спогадів, Божого благословення на многії літа. Аби через роки й роки Ваші імена з повагою вимовляли вдячні батьки й діти. Нехай доля не шкодує Вам своїх щедрот, а люди- теплих слів та визнань.

Слово для привітання надається директору Злазненської загальноосвітньої школи І-ІІІ  ступенів Салівончик Ларисі Іванівні  та голові профспілкового комітету Цикун  Оксані Сергіївні.

Пісня-дарунок від вчителів школи «Спасибі, вчителю»

Ведучий 1.  Дорогі вчителі за одинадцять років ми вже багато про вас знаємо.

Ведучий 2. Ми навіть добре пам‘ятаємо ім‘я директора нашої школи

Ведучий 1.  Ми знаємо, що колись давно, ви теж були усі маленькими, зовсім іншими очима дивилися на світ, думали по іншому. Але ми впевненні , що ви завжди хотіли бути вчителем, і ваша мрія сьогодні стала реальною.

Ведучий 2. Отож сьогодні, ми хочемо поринути у ваше дитинство, подивитися, якими ви були маленькими. Ось такими ми вас побачили у далекому минулому.

Ведучий 1. Паростки керівництва у маленької  Ларисочки Іванівни були ще у дитячому садочку. Навколо неї завжди було багато однолітків, які прислухалися до її думок та ідей. А вона гордо і велично ходила коридорами будівлі і перевіряла чи виконуються всі її доручення. Якості вимогливого керівника і сьогодні вона втілює в стінах  нашої школи.

Ведучий 2. А маленька Іваночка  Вікторівна з дитинства відзначалася відповідальністю і принциповістю. Вона дуже любила дивитися журнали Спочатку вона перевіряла тільки журнали «Мурзилка» і «Барвінок», а коли подорослішала, її почали довіряти перевірку інших журналів - «Наталі» і «Бурда». І щоб не позбутися цієї звички, їй довелося стати завучем.

Ведучий 1. А  Ганнуся Василівна, наш незмінний організатор, у дитинстві любила писати на листках різну інформацію і  складати  у великі папки. А тоді виходила на вулицю, збирала біля себе друзів та роздавала їм доручення. Сьогодні вона продовжує займатися своїм улюбленим заняттям у школі – очолює учнівське самоврядування.

Ведучий 2.                Нехай пісні всі милозвучні                            

                                   Для вас лунають знов і знов.                            

Хай будуть в серці нерозлучні                            

Добро, Надія, Віра і Любов

Прийміть музичне вітання___________________________________________

Ведучий 1. Особливим було дитинство у наших вчителів молодших класів Юлечки Іванівни, Валентиночки Петрівни, Галинки Василівни, Ганнусі  Степанівни,  Ніночки Василівни, Тетянки Леонідівни, Людочки Анатоліївни, Надійки  Олександрівни.. Своїм лялькам вони витирали носики, заплітали косички, одягали колготи та шкарпетки. Також запрошували до своїх ігор інших дітей, вчили їх водити хороводи і розгадували ребуси. Їм це так подобалося робити, що вони вирішили працювати з наймолодшими школярами нашої школи.

             

Ведучий 2. Ще в дитинстві вчитель зарубіжної  літератури Оксанка Ростиславівна сиділа на задній парті, нишком витягуючи книги з поезією Пушкіна та Лермонтова. Читаючи твори відомих світових авторів вона уявляла себе в ролі Анни Кареніної та Наташі Ростової. І сьогодні на уроках зарубіжної літератури вона прагне своїми мріями поділитися зі школярами.

Ведучий 1. Наші вчителі української мови Оксанка Василівна, Марійка Адамівна, Лідочка Андріївна, коли їх вкладали спати, потай під ковдрою читали книжки. Але одного разу, коли їм потрапила дуже цікава книжка і зовсім незручна ковдра, вони вирішили вилізти з-під неї і читати цікаві твори разом із дітьми на уроках. Також вони змалку любили  вигадувати цікаві розповіді.. Писали про все: природу, кохання, рідне селище, друзів. І сьогодні у школі вони продовжують займатися улюбленою справою, вчать дітей  читати художні твори та удосконалювати своє таке багате мовлення

Ведучий 2. А вчителі німецької та англійської мов: Русланка Андріївна Яночка Володимирівна Віточка Олександрівна, Тетянка Михайлівна вивчили ці мови ще раніше, ніж українську. Першим словам їх навчили хлопчики надворі, і тільки набагато пізніше вони дізналися, що ці слова були не іноземними. І ще сьогодні мріють побувати в тих країнах, мови яких так завзято вивчають.

Ведучий 1.    Хай Вас минають спалахи журби,                   

Хай доля щастя стелить килимами,                   

Хай поміж нами буде назавжди                   

Любов, яку не вимовиш словами.

Музичним вітанням для вас буде____________________________________________________

Ведучий 2. А ось учитель хімії  Галинка  Олексіївна, любила в дитинстві малювати портрети Менделєєва. Та тільки діти думали, що то дід Бабай, і від жаху розбігалися. А їй самій так подобалося проводити досліди – сполучати чай з цукром,  що вона вирішила стати вчителькою хімії.

Ведучий 1. В дитинстві вчитель біології Тамарка Юріївна приносила додому всілякі листочки, які збирала йдучи додому, сушила гербарій та складала на горищі. Щоб її праця не пропадала марно, вона змушена була закінчити біологічний факультет та стати вчителем біології.

Ведучий 2. Дуже часто в дитинстві нашого маленького географа Марійку Володимирівну шукали в лісі усім селом. Вона часто змінювала географічні координати, і тому знайти її у мішаних лісах було для мешканців села дуже проблематично. Щоб удосконалити свої знання з орієнтування вона стала вчителем географії.

Ведучий 1.                Нехай святковий букет

Вам скаже все за нас,

                                   Про те, що стільки років

Ми дуже любим вас

Музичне вітання вам дарує_____________________________________________

Ведучий 2. А Степанко Степанович, коли був дитиною, завжди  шкодував бездомних кошенят. Побачить, бувало, на вулиці бездомне кошеня - приголубить, обігріє, напоїть молоком і починає йому фізику пояснювати. Молоко кошенята пили добре, а ось фізику слухати не хотіли й засвоювали погано. Зате вони дуже жалісно нявчали, а він їм ставив за це відмінні оцінки.

Ведучий 1. А маленькі вчителі математики Марійка Василівна та Лідочка Дмитрівна в дитинстві любили рахувати до десяти. Потім вони підросли, і їм дозволили рахувати до одинадцяти. Так вони і стали вчителями математики у нашій школі.

Ведучий 2. Дитинство маленького вчителя інформатики  Віталика Олександровича було важким. У школі його примушували писати реферати. Він годинами просиджував у бібліотеці серед книжок, щоб виконати завдання вчителів. Але в його думках завжди була мрія про машину, яка б за лічені хвилини видавала б усю потрібну інформацію. І зараз мрія стала реальністю.  Він досконало володіє комп‘ютером і знає усі можливості Інтернету. Але, щоб відволікти вчителя від екрану комп‘ютера, йому запропонували красиву дівчину-колегу Ларисочку Дмитрівну Тепер наш  Віталик Олександрович дуже мало часу приділяє новинам в Інтернеті, а більше часу - світським розмовам з молодою колегою.

Ведучий 1.                            Хай Вас обминають болі й тривоги                            

Хай стелиться довга життєва дорога.                            

Міцного здоров‘я, злагоди в хаті.                            

                                   Щоб ви були щасливі, на добро багаті.

Прийміть вітання від _________________________________________

Ведучий 2. А маленькі учителі  історії Оксанка Сергіївна та Володька Філаретович, озброївшись совочками, разом ходили до пісочниці на свої перші археологічні розкопки. А коли починався дощ, вони сідали під грибком і розказували один одному страшні історії. Тому, коли виросли, то стали прекрасними істориками й неперевершеними  оповідачами

Ведучий 1. В дитинстві вчитель християнської етики сестра Тамара була чемною, скромною та слухняною дівчинкою. Кожної неділі вона відвідувала богослужіння, а в серці мала любов до ближнього. І сьогодні на уроках християнської етики вона вчить дітей жити за Заповідями Божими. А ще  маленькою дівчинкою, вчитель трудового навчання й малювання Тамарочка Олександрівна, була дуже працьовитою і любила малювати. У своїй кімнаті вона розмальовувала усі стіни, а сьогодні свої знання вчителька передає учням нашої школи.

Ведучий 2. А ось учитель музики  Марійка Володимирівна в дитинстві усіх гостей вітала піснею, стоячи на стільчику або запальним танком. На своїй сцені вона виступала в ролі Алли Пугачової, Софії Ротару та Ані Лорак. Але так, як  молода примадонна не мала  шикарних суконь від Кардена та власного продюсера, то змушена була стати вчителькою музики і вчити дітей співу та танцям.

Ведучий 1. Ще в дитинстві хлопчик, а сьогодні вчитель трудового навчання  Миколка Павлович, завжди носив у сумці молоток і цвяхи. Якщо на його шляху зустрічалася дерев‘яна поверхня, він вправно забивав цвяхи в шахматному порядку. Сьогодні разом зі своїми учнями він виготовляє різноманітні вироби з дерева, металу та каменю.

Ведучий 2.  Коли наші вчителі були маленькими вони часто демонстрували свій характер.

Ведучий 1. Приміром, маленькі  Людочка Олександрівна, Тетянка Сергіївна та Віталик Володимирович любили шикувати дітей і командувати: «Налі-во!» Усі діти поверталися наліво. Тільки маленький  Віталик Володимирович повертався   направо. І згодом вони стали вчителями фізичної культури в нашій школі.

Ведучий 2. У ясельній групі Іринка Ярославівна виховувала свої іграшки: ведмежатко, ляльку, зайчика. То як сісти, то як встати, то як заговорити. Ведмежатко слухало, що з ним станеться, коли смоктати лапу. Улюблена лялька Дуся повинна було боротися з шопоголізмом, а зайчик з тим, як подолати страх перед сірим вовком. Це все і привело до того, що вона стала шкільним психологом, берегинею учнівських душ і сердець.

Ведучий 1.                Бажаємо не бачить бід,                   

Не знати й крапельки нещастя,                   

Щоб вистачило на сто літ                   

Здоров‘я, радості і щастя.

Музичне вітання  у виконанні­­­­­­­­­­­­­­­­­­­_________________________________________________________

Ведучий 2. Найзаповітнішою мрією маленького Павлика Костянтиновича було мати автопарк та власного водія. Неодноразово він  шантажував батьків: за гарну поведінку ті купували йому новий  іграшковий автомобіль. Його мрія здійснилась:  він став директором міжшкільного навчально-виробничого комбінату - нашої  автошколи.

Ведучий 1.  Ще з дитинства Михайлику Євгеновичу подобалось їздити автобусом. Одна біда, батьки ніколи не відпускали його без супроводу. Роки пройшли, а самому кататись і  досі страшно. Ось так і їздять разом: Михайлик Євгенович та Ромчик Миколайович: вдвох і безпечніше, і веселіше.

Ведучий 2. А  Сашко Юрійович та Миколка Федорович ще з дитинства  полюбляли керувати автомобілем. А за старшого в них був Петрик Іларіонович, він постійно їм нагадував, коли  повертати наліво, коли направо, де пригальмувати, на яке світло світлофора їм їхати. Отак і живуть-працюють разом – регулювальник не розведе.

Ведучий 1.  Будучи маленькою, Людочка Юріївна завжди до уроків готувалася дуже старанно. Багато часу вона проводила у бібліотеці, здобуваючи додаткові знання. Спокій і тиша у бібліотеці захопили її душу, і вона вирішила працювати бібліотекарем.

Ведучий 2. Оксанка Степанівна у дитинстві любила багато писати, рахувати, складала списки своїх книг. Коли молоду дівчину  прийняли у піонери, вона вирішила що буде Генеральним секретарем партії. Але з розпадом Союзу мрія не здійснилася. Проте функцію  генерального секретаря вона виконує багато років  у школі.

Ведучий 1. Ще в дитинстві Валентиночка Василівна дуже  любила лікувати свої іграшки. Ляльці дасть мікстуру, плюшевому медведику – ін’єкції, зайчику накладе пов‘язку. І зараз всі свої знання вона використовує у школі, виконуючи обов‘язки медсестри й практикуючи на школярах.

Ведучий 2. Звичайно, багато вчителів із дитинства так любили чистоту і перевіряли всіх присутніх, що відповідні рейди з прибирання і відвідування  проводили ще на території ясельної групи. Тому їм довелося стати класними керівниками.

Ведучий 1.                Поклонитися Вам низько хочемо                   

Наша вчителько золота,                   

Хай вам весни щастя пророчать,                   

Хай зозулі кують вам літа

У виконанні____________________________________________________

Ведучий 2. Миколка Леонідович та Льончик Федорович були  у дитинстві бешкетниками. Часто вони прогулювали уроки, просиджуючи у шкільному підвалі чи на географічному майданчику. Сьогодні їх також можна зустріти там, але з молотком та вимірювальним метром. Адже тепер вони завжди готові прийти на допомогу кожному в школі: і вчителям  і  учням  і  прибиральницям  і кухарям і бухгалтерам.

Ведучий 1. У дитинстві наші маленькі прибиральниці  Валентиночка Олексіївна, Лесечка Андріївна, Людочка Іванівна, Людочка Йосипівна, Оксанка Василівна та Тетянка Євгеніївна так любили чистоту і порядок, що після чергового прибирання їхні рідні нічого не змогли  знайти. От і тепер працюючи у школі, ні санстанція, ні дирекція школи не можуть знайти тут ні жука, ні павука, ні пилинки ні смітинки.

Ведучий 2. Маленькими  Галинка Олександрівна, Оксанка Володимирівна, Наталочка Миколаївна, теперішні наші кухарі, дуже любили готувати. То приготують салат з кульбаби, то наліплять котлет із глини, то наварять супу із дощових черв‘ячків, то напечуть пасочок із піску і скликають усіх до святкового столу. І сьогодні, приготувавши смачний обід, вони скликають нас, школярів, у шкільну їдальню.

Ведучий 1. Наші маленькі бухгалтери Людочка Романівна та Тетянка Михайлівна ще з дитинства так любили рахувати чужі гроші. Не один раз, відвідавши магазин, вони точно вираховували вартість купленого та отриману здачу. Батьки не помилились, порадивши їм пов’язати своє життя з відомостями на заробітну плату, дебетом, кредитом та балансом.

Ведучий 2. Наш сторож Лесечка Вікторівна в дитинстві любила носити із собою іграшкову гвинтівку та пістолет. То в одного бах, то в другого піх-пах…А кожного вечора вирушала  в дозор, охороняючи свою приватну територію від зовнішніх ворогів: сусідських собак та котів. Влучна стрільба і безстрашність характеру допомагає їй і по сьогоднішній день, на посаді нічного сторожа в школі тримати все під контролем.

Ведучий 1.                Хай рік за роком, що минає,                   

                                   Здоров‘я й сили прибуває,                   

                                   Хай щедро родять років суцвіття,                   

Щастя, любові Вам і довголіття.

Ведучий 2. Але ми все одно раді, що ви нарешті виросли, і прийшли послухати наші жарти та поздоровлення. То нехай для вас знову прозвучить музичне вітання________________________

Ведучий 1. Учительський колектив нашої школи молодіє з кожним роком. От і сьогодні в родину вчителів прийшли молоді фахівці й міцно зайняли місце за вчительським столом у навчальних кабінетах. Це:

• Сащук Лариса Дмитрівна, вчитель інформатики,
• Стрельчук Юлія Іванівна, вчитель початкових класів,
• Нагорна Тетяна Сергіївна, вчитель фізичної культури,
• Годун Ольга Олександрівна, асистент вчителя у класі з інклюзивним навчанням,
• Кидюк Яна Володимирівна, вчитель англійської та німецької  мов
• Омельчук Вікторія Олександрівна, вчитель англійської мови,
• Малишевська Тетяна Михайлівна, вчитель англійської мови

Ведучий 2.  Вони ще багато чого не знають. Але досвід приходить із роками. Не засмучуйтеся, якщо будуть невдачі: радісні й приємні хвилини теж будуть

Ведучий 1. А щоб не викликати на себе гнів адміністрації, потрібно всього-на-всього пам'ятати 10 заповідей учителя і знати напам’ять Короткий тлумачний педагогічний словник.

10  заповідей  вчителя

1.      До кабінету директора можна увійти зі своїми ідеями, але виходити з кабінету треба з пропозиціями директора.

2.      Слухайте директора, він краще Вас знає, скільки й кому поставити двійок.

3.      Не звинувачуйте у всіх гріхах директора, є ще й Міністерство освіти

4.      Директор не залицяється до молодих учителів – він просто приділяє їм увагу.

5.      Шануйте завуча: інакше вона вам  зробить стільки "вікон", що світла Божого не побачите.

6.      Не забувайте, що, крім Днів здоров'я, Днів миру, Днів сімї  є ще й День учителя

7.      Запам‘ятайте: для відмінної успішності всі засоби гарні

8.      Не приходити голодним на роботу, щоб потім не бігати коридорами школи з булочками в руках.

9.      Перш ніж поставити двійку, подумайте, хто її буде виправляти.

10.  Ніколи  не заздріть молодим учителям: їм ще так далеко до пенсії.

Короткий тлумачний педагогічний словник

ШКОЛА – це певним чином організована сукупність цеглин, скла й шиферу, наповнена учнями й учителями, партами й іншим інвентарем, що стоять рівно винятково через недогляд старшокласників.

ПЕДРАДА – це захід, спрямований на задоволення власних амбіцій дирекції школи… чи тих, хто мріє нею стати.

УЧЕНЬ – це сукупність ліні, дурниць і дарма витрачених зусиль, який переміщається школою за допомогою стадного інстинкту, відчуття голоду чи стусана.

ЖУРНАЛ – це сукупність аркушів у клітинку, що сприяє засвоєнню шкільної премудрості шляхом занесення оцінок чи удару по голові.

ДИРЕКТОР – Іван Грозний.

ЩОДЕННИК – книга скарг і пропозицій.

КОНТРОЛЬНА – мертві душі.

ІДАЛЬНЯ – багато хочеш, мало отримаєш

ПРИХІД ВЧИТЕЛЯ НА УРОК – встати, суд іде!.

СПИСУВАННЯ – дай Боже швидкості!

КЛАС – сімейка Адамсів.

УЧНІВСЬКА  ДОЛОНЯ – кишеньковий довідник.

ПЕРЕРВА – всесвітня війна.

ОСТАННЯ ПАРТА – дім відпочинку.

ПРОГУЛЬЩИКИ – їх знали тільки в лице.

ШКІЛЬНИЙ КОРИДОР – бігова доріжка.

ШПАРГАЛКА – служба спасіння.

ЗРИВ УРОКУ – операція «И».

УЧЕНЬ, ЯКИЙ ПІШОВ ЗА КРЕЙДОЮ – пропавший без вісті.

ДВІЙКА – подруга днів моїх сурових.

ПЕРЕВІРКА ЩОДЕННИКА – ясне небо перед грозою.

ПІДСКАЗКА – швидка допомога.

ВІДМІННИК – герой нашого часу.

КІНЕЦЬ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ – відмінна кріпосного права.

Ведучий 2. Ці заповіді ми передаємо молодим учителям, а також  директору школи, щоб він нагадував про них щоденно

Музичне вітання у виконанні __________________________________

Ведучий 1. Дорогі вчителі! Ми щиро вдячні вам за вашу натхненну працю, за ваше вміння долати життєві труднощі, за ваше невичерпне терпіння у спілкуванні із нами, юними максималістами!

Ведучий 2. Вибачте нам нашу нестриманість, непосидючість, безкомпромісність. Вибачте, що часом ранимо вас необачним словом, жорстоким сміхом чи незліченною кількістю запитань і прохань.

Ведучий 1. Повірте, що ми на сто відсотків розуміємо, наскільки важлива роль учителя у становленні молодої людини, яка важка і виснажлива ваша праця.

Ведучий 2.    Серце учителя! Скільки в нім ласки                   

Мудрості скільки і теплоти                   

В серці учителя поруч розквітли                   

Риси суворості і доброти.

.                                  Хай пролітають вихором роки,                   

                        Хай припадає сивина до скронь,                   

Серце учителя – вічний неспокій                   

Серце учителя – вічний вогонь.

Шануймо вчителя за те,                   

            Що вчить він нас життя любити,                   

Що його слово, тепле і просте,                   

Нас кличе з книжкою дружити.

Музичне вітання прозвучить____________________________________________

Ведучий 1. Наша святкова програма добігає до кінця.

Ведучий 2. Але ми так і не встигли сказати Вам головного.

Ведучий 1. Дорогі вчителі, в останній  рік навчання в школі ми нарешті всі зрозуміли, якими важливими у нашому житті були ви!

Ведучий 2. Ми так рідко говорили вам, що ми Вас поважаємо і любимо!

Ведучий 1 Ми хочемо сказати, що ми перед вами у вічному боргу за знання, за самостійність, до якої ви нас привчили.

Ведучий 2. Ми дуже цінуємо ваші поради і підтримку.

Ведучий 1. Ми щиро хочемо бути гідними вашої мудрості і старатимемось надалі дарувати вам тільки радість.

Ведучий 2. Завжди залишайтесь молодими, щоб через не один десяток років нам було до кого повернутися і сказати.

Усі разом. Зі святом Вас!

Ведучий 1.    Дякуємо вам усім за те, що вислухали нас.

Щастя вам, здоров’я, поваги від батьків, вдячності від учнів.

Звучить завершальна пісня________________________________________

Весела сценка "Урок"

Дзвенить дзвінок. Вчителі розсаджуються в класі за парти, як учні. Входить учень, який представляє себе вчителем.

Учень. Ну, хто готовий відповідати?

Учитель фізкультури (тягне руку). Можна?! Можна?! Ну-у…

Учень (здивовано). Фізрук? Вивчили домашнє?

Учитель фізкультури. Ні, я хочу вийти.

Учень. Сидіти! Надумалися – вийти! Ще чого! Дітей не можна на уроці випускати з кабінету! Так хто відповідатиме? О, як завжди добровольців немає. Нулі! Тоді нам відповість, нам відпові-і-сть (дивиться в журнал)... Учитель географії.

Учитель географії. Тільки що, так відразу я! А чого я?

Учень. Ну, великий Колумбе, розповідайте нам, куди впадає Чорне море. Не підказувати! Хто підказував? Не знаєте? Соромно! Знову двійка! Ні! Це забагато! Одиниця! Третя поспіль! Дуже погано. Ай-яй!

Учитель фізкультури (тягне руку). Ну, пустіть… Я хочу вийти! Ну дуже-е-е...

Учень. Навіщо? Куди?

Учитель фізкультури. А я на вушко. (Шепоче)

Учень. А перерви вам було мало, га? Знову ухилятися від уроків? Знаю я вашу породу. Чи може вуха пухнуть, га? Чи може знову мобільний дзвонить? Та я вас наскрізь бачу! А табличка множення, га? А 7 на 8, га? Мовчимо? Не вийде, Віталію Володимировичу! Математика - цариця полів.

Учитель математики. Не полів, а наук… Смію зауважити….

Учень. А вас ніхто не питав! Ясно? Мені краще знати! Відповідайте, Маріє Василівно, чому дорівнює сума квадратних катетів?

Учитель математики. Яких-яких катетів?

Учень. Не знаєте? Може, ви й про квадратну гіпотенузу нічого не чули? Два, Маріє Василівно, два! Несіть щоденника! Прийдете завтра з батьками!

А ви, Галино Олексіївно, чому сяєте, з хімією у вас все в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут? Що, повний нуль?

Абзац? Не знаєте? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! А контрольну ви здерли, скопірували, так і поясните батькам, що влаштувалися тут у школі ксероксом! І з лугами у вас теж… Не краще. Зовсім погано. Один бал. Так що ваша карта бита. На другий рік! Ледащо-ледащо… І все на мою голову….

Учень. А це що за сторонні звуки? Ага, учитель літератури! Хто би подумав! Сидять і базікають. Ха!.. А ось хай Ліда Андріївна нам розповість, в якому році Шевченко написав свою «Лісову пісню».

Учитель літератури. Хто? Шевченко? Написав «Лісову пісню»? Я вчила... Але такого не пам’ятаю…

Учень. А-ха-ха!.. Вчила вона! Я знаю, як вона вчила! Через пень-колоду! Переучила!.. Книжки в сумці, а хлопці в думці! Називається, приїхали! Добре, хоч про Шеву чула. Великий футболіст! Хоч за це «три» втулю. Слабеньке…

Завуч гортає журнал мод.

Учень (вихоплює журнал). Люди добрі! «Бурду» гортає! Встати, Іванна Вікторівна! Ну-ну, найстильніша  в школі! І губи, і очі  нафарбувала! Скромнішою треба бути! Щоденника на стіл! Га?  Бігом!

Завуч. Я забула...

Учень. А голову ви вдома не забули?! Пам'ять у неї! Дівоча! Якщо завтра щоденник не принесете, зараз же додому відправлю! За батьком! Хай виховує справжнім  батьківським вихованням!

Англійка. М-можна увійти?

Учень. Хелоу, Руслано Андріївно, явилися-не запилилися! Де це ви пропадали? Знову  в їдальні черга? Швиденько до дошки ! Відповідати.

Англійка Говорить по-англійськи.

Учень. Два, Руслана Андріївна. І на двійку не дотягуєте

Англійка. Чому? Я все вивчила.

Учень. А у нас зараз не англійська мова! А зовсім інший урок ! Історія, може … Га? Ні, любі мої, так справа не піде. Кінець року на носі. А ви, ледарі, лобуряки, двійок нахапали! Одиниць! Так ви ніколи зі школи не підете! Завтра  ж батьківські збори! Ще й директора покличемо !