Диспут "З чого починається патріотизм?"
ДИСПУТ
"З ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ ПАТРІОТИЗМ?"
"З ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ ПАТРІОТИЗМ?"
Мета. Поглибити знання учнів про історичну та культурну спадщину; формувати культуру взаємовідносин між людьми, повагу до сімейних реліквій(оберегів) та до традицій і звичаїв українського народу; виховувати почуття патріотизму та бажання приносити користь своїй країні; розвивати громадянську свідомість та чітку життєву позицію.
Очікувані результати: усвідомлення потреби любові до Батьківщини, сформованість якостей громадянина-патріота та прагнення до збереження сімейних цінностей і гуманного ставлення до людей
Хід диспуту
Батьківщина зможе прожити без будь-кого з нас, а ми без неї -ні В.Сухомлинський І. Мотиваційний етап 1. З’ясування емоційної готовності до роботи у формі «Незакінченого речення». Я щасливий (а) …., бо …. . Я радію …, через …. . Я бажаю …..
2. Актуалізація суб’єктного досвіду.
( За епіграфом, ілюстраціями ……. Визначення теми розмови).
ІІ. Цілевизначення й планування. 1. Звичайно, трагічні події в Україні, починаючи з листопада минулого (2014) року тривожать та не залишають байдужими жодного українця. Все ж таки ми маємо бути щасливі, що народилися й живемо в одній із найбільших держав Європи – в Україні, в країні, яка зуміла виховати людей,здатних об’єднатись на Майдані для здобуття волі і виборення справедливості. Тут жили наші прадіди, живуть батьки, тут корінь українського роду. І де б не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось аж до сліз, зачувши рідне слово, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови. Життєві стежки кожного із нас ведуть у далекі й звабливі місця, але чомусь щомиті думка лине туди, де киплять білим цвітом сади, де верба опускає свої плакучі віти до самих вод Горині, де жайворонок, застигши в небі дрібненькою краплинкою видзвонює літню симфонію, а рідна школа що вересня кличе у свої обійми. 2. Проблемні запитання: - Для чого ми прийшли у цей світ? - Чому народились саме у цій країні й серед цього народу? - З якими життєвими поглядами й принципами будемо крокувати вперед? - Чи потрібно любити край, де народились? - З чого починається патріотизм? - Чи легко бути патріотом?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу. 1. Є обставини, які ми не можемо змінити ( факти появи на світ, дата, вибір біологічних батьків, спадкові ознаки, місце народження) Не можна змінити й нашої національної приналежності, тобто історичної батьківщини. (Грецькою слово «батьківщина» звучить як «патріос»)
2. Асоціативний ряд до слова «патріот» (любов до батьківщини, відданість народу, готовність до жертви й подвиги, шанує мову, примножує звичаї й традиції) 3. Напевно, усім знайома ситуація, коли восени молодій домашній птиці підрізають крила. Перелітати на коротку відстань вони зможуть, а, скажімо, полетіти у вирій – ні. Крила у птахів обов’язково відростуть, але стануть коротшими. А якщо їх обрізати ще раз весною, то птахи ніколи не зможуть літати високо і далеко. Ця житейська істина містить дуже важливу суть. Діти як птахи. У них теж ростуть крила. І якщо ми будемо підрізати їх, то дітям у великому польоті буде важко. А чи можна виростити крила? Звичайно, можна, але тільки разом із найдорожчими й найближчими, найріднішими людьми. Отож, сьогодні ми хочемо виростити крила у наших дітей. Мати крила за плечима – це означає бути впевненими в собі. Переконаймося, чи легко бути патріотом своєї країни і де починається патріотизм? Як ліс починається з узлісся, так наш великий український народ утворюється з кожного маленького села та з нашої з вами родини. 4. Презентація творчих сімейних проектів «Сімейні цінності й обереги». Сім’я, рідня оселя – це святий вузол, який єднає батьків і дітей, з неї бере початок життя на Землі. - Хустина – це важливий родинний атрибут та родинний оберіг. Здавна вона вважалася сімейною берегинею, в якій змінювались тільки кольори. Хусткою українка закривала волосся на голові, але в неї завжди було відкрите обличчя, що свідчить про велике волелюбство українських жінок. А ще хустка символізує вірне кохання, звістку, новину з далекого краю. - Вишивання. З давніх-давен вишивання вважається генетичним кодом українців. Наша сім’я – теж не виняток. Моя мама дуже любить вишивати. Це і рушники, серветки, картини, сорочки і, навіть, скатертини. У нашій оселі – це не просто прикраса, це відбиття пам’яті родини, це своєрідні магічні обереги, це символи чистоти почуттів та міцності сімейних уз. Мені найбільше подобається оцей рушник, вишитий маминими руками. Це своєрідний захист нашої родини, особливо коли ним мама накриває спечений хліб. А ще для нашої сім’ї пам’ятною є ось ця картина «У лісі» - вишита ще бабусею в молоді роки. Я думаю, що вишивка є важливим символом всіх українських сімей. - Малювання. Якщо кажуть, що талановиті люди – поціловані Богом, то, я вважаю, що ангели завітали і до нашої родини Демчуків. Символом нашої сім’ї є дитячі малюнки, зроблені кожним із нас, бо малювати люблять всі діти нашої сім’ї. Коли я малюю, то спочатку мій малюнок народжується в серці, а потім вже працюють пензлі. Малюємо, коли бачимо щось цікаве, коли мріємо на самоті, коли милуємося мальовничими краєвидами рідної землі. Я думаю, ці різнокольорові барви оберігають нашу родину від смутку, горя, суперечок, та роблять її особливою, не схожою на інших. - Різьблення по дереву – хочу розповісти про традиції нашої сім’ї. Мені дуже близький по духу мій двоюрідний дядько Цикун Михайло Якович. Він дуже талановитий і гарно майструє, вирізає по дереву, робить дерев’яні меблі, оздоблює церкву. Я тільки вчуся, і дякуючи йому, навчився різьбленню по дереву. Це заняття здавна притаманне українцям, а для нашої родини – це сімейні цінності й реліквії. Я буду розвивати свої вміння й надалі, а коли виросту, можливо, й я передам ці навички своїм дітям. - Родина – найбільший винахід людства. Кожен мій однокласник щасливий, бо має сім’ю, в якій почуває себе захищеним та завжди відчуває любов від рідних батьків. Бо взаємоповага в родині, доброзичливе спілкування між батьками і дітьми, їхня присутність у сумні і радісні моменти життя – це найбільша цінність. Я особливо це розумію, бо із раннього дитинства ( ще з дев’яти років) і до сьогодні мені не вистачало материнської любові та ласки: економічна нестабільність, безробіття змусили маму працювати за кордоном - далеко від рідної сім’ї, хоча в душі вона завжди була патріотом. Цю порожнечу я відчуваю часто, тоді беру до рук сімейний фотоальбом, гортаю його сторінки і згадую найщасливіші миті нашої сім’ї – коли ми всі разом. - Дух віри. Я вважаю, що особливістю нашої родини є Дух віри, який супроводжує усіх членів нашої сім’ї у щасливі і сумні моменти нашого життя. Віра людини – це основа, це неоціненний скарб та підтримка. А символом нашої віри є стародавня ікона Почаївської Божої матері, яка була головною іконою у старому храмі і займала головне місце над царськими вратами, до якої молилося не одне покоління жителів села Злазне.. Ця ікона дісталася для нашої сім’ї в той час, коли у нашому селі побудували новий храм. Саме тоді мій тато був прислужником у церкві. Під час «розбирання» старого храму тато попросив благословення взяти собі цю ікону. Так вона й потрапила у нашу оселю. Не раз вона допомагала прийняти правильне рішення, побороти хвороби, від неї віяло теплом, миром, спокоєм. До цієї ікони міг звернутися кожен. Я впевнена, що саме ця ікона буде оберігати нашу родину ще багато-багато років і поколінь. - Дід-ветеран – Рибак Григорій Миколайович. Видатний діяч ОУН, колишній головний редактор газети «Костопільські вісті», уродженець с.Звіздівка, наш земляк Ніхто не повинен забувати про війну, про те, якою ціною далася перемога. Кожен зобов’язаний пам’ятати, що зараз він живе завдяки тим, хто загинув в страшний час. У багатьох були діти, і вони залишилися сиротами, багато хто пішов на війну так і не встигнувши нічого зробити в житті – пішли на війну просто зі шкільної лави. А багато хто дотепер лежить десь непохованим. Забути про це – все одно, що вчинити злочин. Сьогодні полеглим воїнам споруджують пам’ятники, про їхні подвиги пишуть книги, виходять цикли передач… Чи досить цього? Думаю, що ні. І хочу прожити своє життя гідно, тому що воно занадто дорого комусь обійшлося! - Рослинні символи – здавна уособлюють красу, мальовничу природу нашої України, духовну міць народу, засвідчують його працьовитість і любов до рідної землі.
5. З батьківської хати розпочинається пізнання світу. Тут ми навчаємося цінувати хліб і сіль, поважати старших, шанувати батька й матір, бути чесними, терплячими й роботящими, пам’ятати й оберігати сімейні традиції. Це перший крок у ставленні до держави й народу. Від розуміння й любові цього залежить наше майбутнє. У формі методу «Займи позицію» представлення інформації «Багатство моєї країни. Чи є нам, українцям, чим гордитися?»
Так | Ні |
- есе («Багатство моєї країни»); - широкі й чарівні простори; - прекрасні села і міста; - сині хвилі Дніпра наповнюють Чорне й Азовське моря; - чудові гори Карпати; - географічний центр Європи – Закарпатська область, с.Дігове; - буйною зеленню шумлять сади й ліси; - золотистим морем розливаються безкраї ниви жита й пшениці; - колосальний запас корисних копалин; - 70 тисяч річок і 20 озер; - найголовніша ознака і найбільша духовна цінність – мова; - українська пісня – душа українців; - найбільше багатство – люди; Т.Шевченко - поет, Г.Сковорода- філософ, М.Грушевський – історик, М.Амосов – видатний український лікар, Л.Каденюк – перший космонавт | - чорні сторінки історії України (зруйнування Запорізької Січі, заборона української мови, друкування українських книг; - низькі пенсії та люди похилого віку, покинуті дітьми; - екологічна пустка після аварії на Чорнобильській атомній електростанції; - високі тарифи на газ та електроенергію; - економічна нестабільність; - фінансові коливання; - непрозорість у владі; - безпритульні діти; - приречені хворі на СНІД, туберкульоз; - розпродані ферми й заводи; - облогуючи незорані поля, зарослі бур’янами; - війна на Донбасі |
6. Нікого неможливо примусити здійснити той чи інший вибір. Це особиста справа кожного. А загальновідомо : «хочеш змінити світ – почни з себе».
7. Складання сенкану «Батьківщина».
8. Інсценізація діалогу «Сина-школяра й батька»
- У чому ж щастя?
- А ти як сам думаєш?
- Можливо, в грошах й матеріальних статках?
- Ні.
- Напевно, у владі над іншими та беззаперечній шані до себе? А ще в щоденних розвагах.
- Також ні.
- Зрозумів. Це вже точно. В любові до жінки, в сімейному затишку й дружній родині!
- Теж неправильно.
- Значить в улюбленій роботі й гідній заробітній платі.
- І знову ні!
- А може, в чесній вірі і Божому благословенні?
- Не тільки.
- Тоді, напевно, в мистецьких розвагах і творчості душі?
- Ні.
- Так, я згадав, справжнє щастя у вірних друзях?
- І тут я не погоджуся з тобою.
- То, можливо, в боротьбі за свою землю, за свободу, за рідну мову, за віру?
- Ні!
- Та в чому ж? Я вже все перерахував.
- У всьому, що ти назвав. Тільки не поокремо, адже в єдності наша сила!
9. Згадаймо імена Я.Мудрого, Г.Сковороди, Б.Хмельницького, Лесі Українки, В.Стуса, В.Чорновола, героїв Небесної сотні. Вони без страху клали вогонь свої сердець на жертовник Вітчизни і не шукали легких шляхів до щастя. Усі вони прагнули розбудити український незламний дух та мріяли про кращу гідну долю для рідного народу. До здійснення цих мрій причетний кожний з нас. ( Розповідь про мудреця та подорожнього з метеликом в руці).
10. Не можна уявити українського народу без його душі – пісні.
Пісня «Україна – це ми»
IV. Підсумки та рефлексія.
1. Вікторина «Моя Україна»
- Яке місто є столицею нашої держави?
- Назвіть державні символи України
- Який кущ вважають народним символом України?
- На честь кого було названо місто Київ
- Як називається основний Закон нашої держави?
- Яка мова в Україні є державною?
- Яка найбільша річка в Україні?
- Державний Герб України – це …
- Якого кольору Державний Прапор України?
- Урочиста пісня нашої держави – це …
- Найвищі гори в Україні – це …. .
- Що матері дарують своїм дітям на щастя, на долю, виряджаючи в дорогу?
- З чим українці зустрічають гостей?
- Як називається символ, який українки одягають на голову?
- Яка улюблена страва українців?
2. Презентація інформаційного буклета творчої групи класу «З чого починається патріотизм?»
Іще для наших прабабусь і бабусь, хрест рідна хата, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок святого зілля, пов’язаного навхрест, а також слова «Добрий день!», «З Богом!», «Бувайте здорові!», як і «Не убий!» «Не украдь!» - були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були оберегами. Також поширеними в українців символами є хустина й віночок, дерев’яна підкова й лелека на хатині, верба й калина та барвінок й чорнобривці. Мамина пісня, батькова хата, дідусеві казки, бабусина вишиванка, добре слово сусідів, незамулена криниця, з якої подорожній може напитися води - все це родовідна пам'ять – це пам'ять про своїх предків, наше минуле, сьогодення й майбутнє.

РОДИНА – це святе, це твоя сила, це твій захист та надія, це твоя віра й прагнення, це твоя фортеця.

Патріотизм починається з любові до тієї хати, де ти народився. Адже ХАТА – це охоронниця цінностей.

ЛЕЛЕКА в українців – святий птах. У народному уявленні він є символом праці і відданості, щастя, символом поваги до батьків. В Україні є прикмета: якщо на хаті звив гніздо лелека, то в хаті поселилося щастя.
ХУСТИНА є важливим ритуальним атрибутом, значення якого збережено й дотепер. І тому що виткана, й тому що прямокутна, та й голову прикриває. У казці хустка стає чарівним предметом, у пісні — символізує вірне кохання, у сні означає звістку, сватання
ВИШИВАНКА - це не просто вишита сорочка, а національна святиня українського народу, бо несе в собі духовне багатство, мудрість і традиційний зв'язок багатьох поколінь вже багато віків. Вишиванка - символ здоров'я, краси, щасливої долі,вона є оберегом.
РУШНИК — один із найдавніших оберегів України, який має має символічне значення — дороги, долі, захисту.Рушником накривали хліб на столі, хлібну діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник — як оберіг від лиха.
Шана до хліба передавалася від покоління до покоління, від батька до сина, адже ХЛІБ – це святиня українського народу. Золота пшениця – символ нашої України… Хліб на столі… Хліб у серці... Хліб на рушнику – це найбільша повага до хліба.
РОДОВІДНА ПАМ’ЯТЬ – це пам'ять про своїх предків. Це історія, може, й сумна, але у своїй основі велична й всестверджувальна. Забути - все одно, що вчинити злочин.
Найбільшим надбанням кожного народу є його духовна культура, а особливістю кожної української родини є ДУХ ВІРИ, який супроводжує усіх її членів у щасливі і сумні моменти нашого життя. Віра людини – це основа, це неоціненний скарб та підтримка.
РІЗЬБЛЕННЯ ПО ДЕРЕВУ й до наших днів залишається одним з національних видів прикладного мистецтва народів нашої країни.
Друге життя дерево знаходить у чудових виробах народних умільців.
Для українців РОСЛИННИМ СИМВОЛОМ стала верба й калина. Усім відоме прислів'я: «Без верби й калини нема України». Крім верби і калини в Україні в особливій пошані і тополя, вишня, а серед квітів: мальви, барвінок, чорнобривці, соняшник.
ВІНОК в українців - це, передусім, оберіг, символ жіночого начала, дівування та дівочої цнотливості. Загалом, вінок — знак життя, долі, життєвої сили, досконалості й перемоги життя над смертю
3. Сказати «одним словом»:
Колір заходу –
Родзинка заняття –
Чим я можу гордитись –
Про що жалкую –
V. Домашнє завдання
На сьогодні – розповісти батькам про цінності вашої сім’ї;
на завтра – переконати когось із близьких, рідних чи однолітків в тому, що Україна матиме щасливе майбутнє.
назавжди – бути патріотом не на словах, а у справах, берегти звичаї, традиції, пишатися тим, що ти українець.
Коментарі
Дописати коментар